А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

кидає в жар. Ти ніби вічний промінь Сонця, Який виглядує з роси, Та оцінить тебе не зможуть, Поки не знімеш ти труси... 22.5.2008 р. ЗАДУХА Нарешті дощик змив задуху, Повіяв свіжий вітерець, І ось я з лісу мчусь щодуху Твоїх торкнутися кілець. 20.7.2007 р. БАЗАР Я шукав подружку Не один вже рік, І знайшов, нарешті, Як вишневий сік. А привів додому Ляльку ту руду, Думав, що на радість, Вийшло на біду. Як зайде хто в хату - Сяде на диван, Вивалить з-під схованки Весь свій 'чемодан'. Що не можуть хлопці Втримать олівця, Бо у них, як глянуть - Капає з кінця. 6.9.1961 р. БІЛЯ ЛАВКИ Йшов я з праці ледь живий І зайшов до лавки, Аж дивлюсь, іде дівча Витріщило плавки. Я як глянув й прикипів... Що тут гріх таїти! І дивлюсь на те дівча, Мов коза на квіти. А воно / хай Бог простить! / - Стало на розпашку, -Гарні ноги, хочеш мать?- Закусон і пляшку. 7.10.1980 р. НЕДОТЕПА -Ой, ти любий недотепо, Бодай ти сказився, Цілий день дивлюсь на тебе, Хоч би подивився. Цілий день дивлюсь на тебе, Підскубую брови, Аби тільки ти до мене Хоч промовив слово. -Ой, дівчино, не обдуриш... Ти про що гутариш? Зачекаю поки всі вже Гарбузи роздариш... 29.6.1981 р. ПІДРОСТИ Якби тобі було сімнадцять, Або молодшим трохи я, То, певен, що сьогодні б, люба, Була б без сумніву моя. І там, де журяться вербички, Схилившись низько до води, Я б оцінив твої косички, А поки йди - та підрости. 15.1.1975 р. НА ПОБАЧЕННІ Запросив дівчину хлопець На побачення в лісок, Звідки птахи та козулі Подавали голосок. Посміхнулася дівчина: -Я б осмілилась, Адам, Але ж ти просить не вмієш, А сама тобі не дам. 19.10.1989 р. КОМА В садку світились рясно роси, А я на твій дивився носик. Й хоч він похожий був на кому, Та я на нього мав оскому. І так хотів в садочку тому На комі тій я збить оскому... І, певно, був би збив оскому, Але татусь гукнув додому. 31.4.1990 р. НАТЯГНУТА СТРУНА Відгуло моє вже літо, Відгули мої вітри, Жаль не стрілись ми з тобою Як було по тридцять три. То хоч дай сьогодні, люба, Насолоджусь медом губ., Дай твоїм наніжусь тілом, Чи можливо вже не люб? Як на тебе я погляну, Мов за обрії небес, Що ще й досі сурмлять сурми, Мов знайшов я сім чудес. Що душа стає відразу, Мов натягнута стріла, І готова грати й грати, Тільки б скрипочка була. 29.11.1997 р. ВИЛИСЬ КУЧЕРІ Над моєю головою Вились кучері, І вони дівчат кирпатих Вічно мучили. Ой, ви миленькі мої, Ой, голубоньки, Як любив я цілувать Ваші губоньки. Ви були завжди розкішні, Ніби лебеді, І було на що поглянуть Ззаду й спереді. Як від погляду одного Серце билося,