А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

16.4.2004 р. ДВІ ТОПОЛІ Як би я хотів погратись На отій дівчині У якої чорні брови, Оченята сині. Як би хотів, якби хотів Те дівча любити, І під Місяцем у полі Ще раз повторити. Повторити, повторити... Потім повторяти, Щоб про те не відав батько, І не знала мати. Ой, у полі дві тополі, Де одна шепоче, А ми з милим повторяли І ще того... хочем. Ой, у полі, ой, у полі - Зелені дубочки, І вже так доповторялись... Що аж два синочки. Синки плачуть, вередують - Тягнуть за сорочку, А дівчина манить пальцем: -Хочу ще і дочку. Ой, у полі дві тополі, Дві - веселі долі, А сьогодні поруч з ними - Вже й нові тополі. Смійтесь хлопці, веселіться, Хай ростуть дубочки, Щоб у кожного були з вас І сини, і дочки. 29.1.2006 р. ПОКИ ЛЮБИТЬСЯ Люблю, як ромашки квітують І шепчуться з вітром жита; Як в лісі співають зозулі, Й нашіптують людям літа. Люблю як із поля джмелями Вигукує сонячний день, І казкою ходить між нами У голосі ніжних пісень. Люблю, як шумлять блискавиці Дощами в моєму вікні, Як зорі сміються з травиці Під сонцем вогнями мені.. Люблю, як цвітуть чорнобривці І в золоті ніжних дібров - На озеро йдуть чарівниці І кожна несе нам... любов. Так смійся, так смійся, кохана, Як небо вогнем блискавиць, Щоб той хто на тебе погляне - Не міг відірвати зіниць. Так смійся, так смійся, як літо Веселим промінням троянд, І всіх не цілованих в світі Красою, як стрілами рань. Так смійсь, поки зоряне небо І шепчуться з вітром гаї, І поки в дібровах для тебе Співають всю ніч солов'ї. 26.4.1988 р. СУСІДКА По сусідству жіночка живе, Що спать мені ночами не дає, Бо зразу появляється весна, Коли пройде по вулиці вона. І хоч нічого в неї не просив, Але її я більше всіх любив, Бо варто їй пройтись туди-сюди, Як тут же появлялися дрозди. А поруч цвів під вікнами жасмін, І замість мене їй робив уклін, І їй шептав: пройдись і ще разок, Поки цвіте під вікнами бузок. Бо варто зупинитись їй на мить, Душа моя романсами дзвенить, І враз стає теплішою душа Тому, що посміхається вона. І скільки б я на неї не дививсь - Весь час себе я лаяв, навіть зливсь, Чому, чому ця жінка не моя, Чому із нею інший, а не я? А по сусідству жіночка живе, Що спать мені ночами не дає, Бо зразу починається весна - Коли пройде по вулиці вона. 4.6.2005 р. ПРО КРАСУ Таку красу придумать неможливо, Тут треба буть невимовно-щасливим, А щоб таку красу придумать - Тре' менше спать а більше... думать. 17.5.2004 р. НОСТАЛЬГІЯ Знову Київські собори Тягнуть в небо куполи, Що, як лілії-кувшинки На Печерську розцвіли. Здрастуйте, кияночки! Здрастуйте, кияни! Золоті каштани, Чарівні тюльпани. Здрастуй, Сивий Дніпре, Україно-Ненько, Як же за тобою Сумував, серденько. За твоїми вербами І за солов'ями, За твоїми синіми Й карими очами. За тією жінкою Що з мечем над Києвом Піднялась, вдивляючись Пильно