Том 10 - Леся Українка
Може, і Ваша правда, що мені сей клімат не іде, та що ж робити, не в Каїрі ж мені літо проводити, а треба вже там, де вся сім’я. Посилання на лимани та в Крим дорого обходились, і, властиве, користь із їх була дуже середня, а часом і ніякої... В Гадячі теж свої невигоди, і жить там самій скучно. Хай буде так, як може бути, і не варт об сім багато думати.
З листа до Ліди Ви бачили, чим я зайнята в сі часи,— правду кажучи, мене се далеко більше інтересує, ніж всі оці анемії, туберкули і т. п. скука, та тільки ж розмовляти про се в листах не так цікаво, як на словах.
Сьогодні ждем маму з Києва, повинна привезти нам багато новостів громадсько-хатніх. Я побуду з нею день — два та й поїду в Київ, бо не випадає нашим «учащимся» довго самим зоставатись, а мама все-таки, певне, тут затримається, поки скінчить переборку тощо. Та вже я і засиділась трохи, при «трудности передвижения» сільське життя не має і половини своєї принади, бо приходиться сидіть більше самій у порожньому домі — папа мало бував дома і Дора так само unrl das ist nicht immer er-gotzlich 124. Тепер, правда, і я буваю багато надворі, бо почалось «бабине літо», ясно, і тепло, і ие дуже мокро, та дощі не заставлять себе довго ждати. Дора зовсім хати відцуралась, тільки увечері приходить. Можна було б і малювать тепер, та, щадя свою ногу, ие хочу нахилятись над роботою, нехай вже зберу силу на Київ та відновлю там свої уроки.
Ну, як же там Рада з своїм конкурсом? Мене се дуже інтересує. Я розумію, що вона ие має тепер часу мені писати, але як витримає екзамен, то тоді я пред’являю свої права — Dieu et mon droit125.
Дуже шкода бідного Матова — і чого се так раптово? Шкода мені і Ваню, бо хто знає, чи не більш варто жалувати живих, ніж мертвих? Ваня добре б зробив, якби на весну зібрався до нас в Росію, хоч би так, pour changer 3, а то Пешт, Вена alles das nach Lenorenstoff riecht126.
Чи перебрались уже Ваня і Ліда в свій дом?
Кланяйтесь від мене тим добрим знакомим, що Вас одвідують, я їх часто згадую добрими словами. Нагадайте, будьте ласкаві, m-me Белчевій і m-Пе Койчу, що вони винні мені свої портрети і що я также ие прощаю долж-никам своїм і сама не прошу прощати мені довги мої.
Бувайте здорові, цілую Вас міцно.
Ваша Леся
Писала б Вам більше, та папа хутко їде до міста, треба кінчать, до того ж пишу вдень і мені перебивають, а я сього терпіть не можу. Цілую всіх. Л.
18 листопада 1896 р. Київ Київ, 6/ХІ
Дорога моя дядино!
Користуюсь оказією і посилаю сее «не любо, не слу* шай» через границю, просячи далі відправити поштою до Вас. А Вас прошу довідатись адреси «La Reforme» або якої іншої французької газети чи журналу радикального чи соціалістичного напрямку (такої, щоб була не f r а п -co-russe1) і послати туди, не гаючись, оцю штуку, Попросіть від мене Ліду переглянути се, чи нема там чого надто варварського. Але відправити я вже попрошу Вас самих, а то Ліда за різними справами може забути про сю дрібницю. Спізнилась я трохи з посилкою сею, та коли ж часи у нас тепер пес plus ultra 2 подлі, приходиться вертатись до спартаковського способу листування. «Да, были хуже времена, но не было подлей». А все-таки мені хочеться, щоб з Росії дійшов хоч один протест проти такої профанації поезії і хисту, якої допустилися французи сей рік у Версалі... «Молчание знак согласия»,— так думали, певне, ті студенти рос [ійські], що послали протест проти поздравления їх з коронацією від бельгійських студентів. Не знаю, чи ви читали сей протест? Він був надрукований в «La Reforme» і передрукований в «Житі і слові».
Простіть, що тут кінчу, дуже багато треба сьогодні писати, ще не знаю, чи вспію переписать до виїзду закордонного добродія.
Чому мені Рада не пише? Передайте, будьте ласкаві, Ліді мою записку. Пишу Вам хутко поштою. Цілую Вас міцно.
Ваша Леся
211. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОМПИШМАНОВОЇ
19 листопада 1896 р. Київ 7/ХІ—1896
Люба моя Лідочко!
Отримала я посилку з Болгарії, спасибі тобі за неї, та мушу сказати, що там не все, про що я просила. Там, наприклад], нема листів Бакуніна і «Воспоминаний» Деб[о-
1 Франко-російська (франц.).— Ред.
2 Надзвичайно (лат.).— Ред.
горія]-Мокр[ієвича], а также «Tyrannicide» *. Оцим остатнім я дуже інтєресуюсь і повторяю, що я, коли треба, перешлю сю книжечку назад, переписавши і переклавши. Коли нема способу передати просто з Болгарії, то, будь ласкава, пошли Павликові, а він легко може передати мені таку маленьку річ, як «Tyrannicide». Взагалі, коли б наші болгари більше думали про нас, то добре зробили б, а певне, що привезений ними крам не брався б даром, тільки «за приличное вознаграждение». Може бути, що тих, посланих мною, грошей не стало на покупку усіх списаних книжок, то я тобі при случаї дішлю, та тільки дай знати, а тепер, якби три спогадані книжки можна було послати, то я була б дуже тобі вдячна.
Прости за таку записку виключно утилітарного напрямку, але, далебі, ніколи і вгору глянути. Просто спішу, як чорт.
Бувай здорова! Цілую тебе і твоїх.
Твоя Леся
212. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ
19 грудня 1896 р. Київ 7/ХП
Люба моя дядино!
Запевне, Ви сердитесь на мене, що я Вам довго не писала, та як довідаєтесь причини, то, знаю, перестанете сердитись. Діло в тім, що я була слаба і не знала, що
зо мною буде,
