Сонети. Світовий сонет - Дмитро Васильович Павличко

персони. З вікон відчинених гудуть вечірні дзвони, В куті павук плете підступну, вбивчу сіть. Машина зламана у пилюзі стоїть, На полотні — юнак із усміхом Мадонни. Письмо обернуте (він так писать волів): «У воду кинутий камінчик кола творить. Повітря хвиля йде від того, хто говорить». І мисль є хвилею, що постає від слів, У безкінечності все ширші творить кола, Потуги подихом нам овіває чола. Казимеж Анджей Яворський
* * * Щоб сонце зблиснуло, роздерти треба хмари, щоб вирубати зло, потрібно пил, сокир та й усвідомлення, як тої пущі вир пройти й понищити отруйні всі конари. Коли над вирубом добро проб'ється яре і в зелені ясній буяти буде мир, — дивитись нам, щоб зло знов не покрило шир, не вийшло знов на світ крізь непомітні шпари! Зло — це коли твій брат голодний, наче пес, а ти обідаєш і мрієш про покору, боїшся слів його, мов деревина лез. Зло — це коли в дощі та в непогідь сувору босоніж ходить він і шле прокльони вгору, а ти з перин своїх шлеш дяку до небес. Станіслав (Свен) Чахоровський
СОНЕТ КОПЕРНИКА НА СПОГАД ПРО ІТАЛІЮ Челліні пам'ятки каррарська пієта і Via Appia в рядах суворих піній і Дайте з золота наковані терцини і летаргічний сон камінних статуй стан у келихах вино в якому сонце стигне на поверхах мадонн і квітів маєстат із фресок на юрбу в побожності безцінній невинні погляди голісіньких дівчат вже Фромборг у снігу Микола сам на вежі стиль італійського сонета він мережить де під колонами покривлені як вивих потвори кам'яні збираються вночі де чорний кипарис виспівує плачі там мармури поган в обіймах зір пестливих ХЛІБНИЙ СОНЕТ розчин рідко потім гуща дужча дужча стало видко хліба квітко запахуща всюди суща сходиш хитко над діжею хліб вежею в ній зірниця небосійна чародійна паляниця Богдан Дроздовський
СОНЕТ ДО ШЕКСПІРА Що за тобою йду, подібен тіні, — мені потрібне сонце неокрає, щоб збутися твого ярма нарешті.