Сонети. Світовий сонет - Дмитро Васильович Павличко

ув очах, душа в душі щемить, Стрічаються уста і горнуться в ту мить Сльозина до сльози, зітхання до зітхання. Ципріан Норвід
САМОТНІСТЬ Незрушна тишина — лиш поколише сіть Павук, і за вікном прошелестять тополі. І легко дихати в цім домі, як на полі, Де гамір не зліта думкам навперестріть. Немов стражденний раб, що вирвався з неволі, Знов чує до життя в погаслім серці хіть, Так я почав красу мовчання розуміть, Увільнений з тортур докучливої долі. Допоки серце нас не може поєднать, — Ні спільних дум, ані ясних понять, І слово мовиться нікчемне і студене. Даремно щедро так тече нектар питва: Все муки — пісня, сміх, розмова нежива; Я лиш тоді живу, як думка вільна в мене. СЛОВ'ЯНИН Як слов'янин, що жде себе самого в полі Й не відає, кого він має мавпувати, Коли десь там гримлять вагони, і паролі, Й депеші мчать у світ, летять аеростати, Як слов'янин, що жде себе й своєї мови, Не знаючи, чи сам із себе він постане, Таким сумним життя буває — гей, панове, Поети, шляхтичі, жиди, купці, селяни! Він ніби камінь той, що зрісся із межею, (Колись в боях служив незламністю своєю); Там — миша польова і квіточка — цикорій; І кажуть же, що він — кість давнього титана (Ти вибери собі найкращу з алегорій), Чи камінь то, чи кість — нам істина не знана. Марія Конопніцька
КАПРІ Про Капрі? Оповім. Я бачила ті скали, Пустошні береги, пошарпані, сумні. Рибалка там сидить в лахмітті при вогні І гріє мозолі тверді, немов корали. Тріщить колючий хмиз, а листя перев'яле Біліє в полум'я червоній глибині, Так ніби там горить папірус, де жахні Часи Тіберія хронологи списали. При ватрі в човен сядь чи на просохлу сіть, І похили чоло до моря, що вже спить, Рибалку вислухай, тремтячого, старого. Тіберій? Чи Нерон? — Не знає він про них. Лиш скаржиться — вогонь в його очах сумних — На голод і нужду — ось Цезарі для нього! FIUMICINO Спекотно. Із боліт підримських суне пара. Запалий світ. Навкруг тростина спить руда. І Тібру жовтого тече брудна вода; Fiumicino — там, а там десь — Fiumara, На Острові Святім біліє кіз отара, Пастух — увесь в багні. Куди не глянь — біда. Траяна славний порт в руїни запада. В тумані Остія стара, немов примара.