Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко
ЦДАГПОУ. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 71525. — Справа осіб, захоплених до полону у бою під с. Миньки; ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 18–20; Ремболович І. Рейд 1921 року//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 156–171; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 266, 422; Київ: жертви репресій. — Київ. — Меморіал. — 1997. — С. 208.
КОПЕСТИНСЬКИЙ Іван Григорович
(13.11.1869—?) — генерал-хорунжий Дієвої армії УНР.
Народився у Могилеві-Подільському. Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, Михайлівське артилерійське училище (1891), Михайлівську артилерійську академію (1896), Офіцерську артилерійську школу (1901). У складі 45-ї артилерійської бригади брав участь у Російсько-японській війні, був важко контужений. За бойові заслуги одержав всі ордени до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, Георгіївську зброю, звання полковника. З 15.11.1910 р. — командир 20-го мортирного артилерійського дивізіону. З 09.04.1914 р. — генерал-майор, начальник 2-ї Гренадерської артилерійської бригади. З 13.02.1915 р. — начальник 6-ї артилерійської бригади. З 12.05.1916 р. — інспектор артилерії 36-го армійського корпусу. 14.05.1918 р. формально демобілізований з російської армії.
З 12.09.1918 р. — генерал для доручень головного інспектора артилерії Армії Української Держави. З 26.02.1919 р. — т. в. о. головного інспектора артилерії Дієвої армії УНР. З 07.04.1919 р. — начальник артилерії Холмської групи Дієвої армії УНР. З 24.06.1919 р. — начальник відділу замовлень та прийомів Головного артилерійського управління Дієвої армії УНР. З 01.04.1920 р. — помічник начальника Головного артилерійського управління Армії УНР. Доля після 1921 р. невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 311. — С. 4–7; ' Список полковников 1914. — СПб. — 1914. — С. 88.
КОПИЛОВ Микола Іванович
(1877-09.06.1936) — полковник Армії УНР.
На військовій службі з 09.08.1898 р.: служив у лейб-гвардії Гренадерському полку. Останнє звання у російській армії — полковник.
З 01.12.1917 р. — начальник управління технічного загону військ Центральної Ради. З 01.08.1918 р. — начальник військово-історичного відділу штабу губернського коменданта Поділля. З 01.09.1918 р. — начальник особливого відділу штабу 2-го Подільського корпусу Армії Української Держави. З 01.01.1919 р. — т. в. о. помічника начальника 2-го Подільського корпусу Дієвої армії УНР. 16.03.1919 р. захворів на тиф та залишився у Вінниці. У липні 1919 р., після повернення до Вінниці Дієвої армії УНР, — начальник нагородного відділу штабу Дієвої армії УНР. У подальшому — начальник 1-ї частини інспекторського відділу штабу Дієвої армії УНР. У листопаді 1919 р. був інтернований польською владою. З 01.04.1920 р. — начальник відділу призначення на посади Військового міністерства УНР. Станом на 03.07.1920 р. — начальник 2-го відділу організаційної управи Генерального штабу УНР. З 01.11.1920 р. — начальник організаційної управи Генерального штабу УНР.
З 1923 р. жив на еміграції у Франції. Помер та похований у м. Ніца.
У Дієвій армії УНР також служив син М. І. Копилова — сотник Іван Копилов: у 1919 р. — командир 3-го куреня 1-го Синього полку Дієвої армії УНР.
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 169. — С. 88–89, 119; Ф. 1075. — Оп 2. — Спр. 652. — С. 37; Волков С. В. Офицеры российской гвардии. — Москва. — 2002. — С. 246; Незабытые могилы. — Москва. — 2001. — Т. 3. — С. 445.
КОРДОБОВСЬКИЙ Іван Олексійович
(24.01.1868-?) — полковник ветеринарної служби Армії УНР.
Закінчив Казанський ветеринарний інститут (1892), працював військовим ветеринаром в Омській військовій окрузі. З 16.08.1910 р. — ветеринарний лікар 12-го мортирного дивізіону. З 23.07.1914 р. — начальник Київського окружного військово-ветеринарного управління. З 14.06.1915 р. — статський радник.
У 1920 р. — ветеринарний лікар залоги м. Вінниця.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 191. — С. 17.
КОРЧУНОВ (Кручених) Ростислав Васильович
(18.02.1892-?) — підполковник Армії УНР.
Походив з міщан м. Новоград-Волинський. Закінчив Київську 3-класну школу ім. Терещенка. 25.03.1915 р. вступив на військову службу рядовим 21-го саперного батальйону. 30.09.1915 р. закінчив 1-шу Київську школу прапорщиків, був направлений до 80-го піхотного запасного батальйону. 08.01.1916 р. прибув на фронт з поповненням 102-го піхотного Вятського полку. 22.06.1916 р. був поранений біля с. Бариші. Після одужання закінчив повторні курси офіцерів при штабі 2-го армійського корпусу (06.03.1917 р.), був направлений на формування 769-го піхотного Бучацького полку. 06.06.1917 р. відбув на навчання на Київські фотограмметричні курси.
У 1919 р. — командир сотні 2-го кінного Переяславського полку Дієвої армії У НР, у складі якого 11.12.1919 р. перейшов на бік Української Галицької армії, що тоді перебувала у союзі зі Збройними Силами Півдня Росії. На початку лютого 1920 р. з кількома старшинами та козаками своєї сотні почав формувати у Кам'янці-Подільському кінний загін ім. І. Сірка. З квітня 1920 р. — помічник командира 5-ї кінної сотні ім. І. Сірка 2-ї стрілецької дивізії Армії УНР. З кінця травня 1920 р. — помічник командира 8-ї сотні ім. І. Сірка 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. 01.08.1920 р. з частиною кадрів сотні розпочав формування 4-го Ніжинського кінного полку ім. І. Сірка Окремої кінної дивізії Армії УНР, після сформування був командиром цього полку у 1920—23 рр. Подальша доля невідома.
РГВИА — Ф. 409. — Оп. 1. - п/с 5-908; ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 146; Марущенко-Богдановський А. Матеріали до історії 1-го кінного
