Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко
КРЕЩЕНКО Роман Федорович
(?—?) — начальник резервних військ Дієвої армії УНР.
Станом на 01.01.1910 р. — штабс-капітан 10-го Сибірського резервного Омського полку (Омськ). Навесні 1917 р. — командир полку, був усунутий з посади за революційні виступи (належав до партії соціалістів-революціонерів). Останнє звання у російській армії — полковник.
З 24.12.1918 р. — начальник резервних військ Дієвої армії УНР.
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 1. — Спр. 74. — С. 27–28.
КРИВДІН Пилип Васильович
(13.11.1872—?) — командир полку Дієвої армії УНР.
Закінчив реальне училище, військово-училищні курси Московського піхотного юнкерського училища за 1-м розрядом (1893). Служив у 74-му піхотному Ставропольського полку (Умань), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня (за бій 15–16.03.1915 р.) та Георгіївською зброєю. У 1917 р. — полковник, командир 467-го піхотного Кінбурнського полку. З 24.06.1917 р — відрахований з посади через хворобу.
З травня 1918 р. до початку грудня 1919 р. — командир 12-го пішого Брацлавського полку Дієвої армії УНР (до часу його розформування). Подальша доля невідома.
Прохода В. Записки до історії Сірих або Сірожупанників// Табор. — Варшава. — 1928. — Ч. 6. — С 29, 34; Список капитанам армейской пехоты на 1911. — СПб. — С 1124
КРИВЕНКО Віктор Васильович
(11.11.1877 — після 1922) — начальник корпусу Дієвої армії УНР.
Закінчив Темір-Хан-Шурське реальне училище, Київське піхотне юнкерське училище (1898), служив у 39-й артилерійській бригаді (Александропіль). Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1906). З 26.11.1908 р. — старший ад'ютант штабу 21-ї піхотної дивізії. З 1913 р. — підполковник, штатний викладач Імператорської Миколаївської військової академії. Брав участь у Першій світовій війні. Восени 1917 р. — начальник штабу 25-го армійського корпусу. Останнє звання у російській армії — полковник.
Навесні 1918 р. з частиною управління 25-го корпусу перейшов на службу УНР (корпус перейменовано на 1-й Волинський), обійняв посаду начальника штабу корпусу. 29.10.1918 р. звільнений зі служби. З початком протигетьманського повстання повернувся на посаду начальника штабу 1-го Волинського кадрового корпусу, значна частина якого підтримала Директорію. З 30.12.1918 р. до 13.01.1919 р. — командувач 1-го Волинського корпусу Дієвої армії УНР.
У 1922 р. перебував у еміграції. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1077. — Оп. 1. — Спр. 43. — С. 73; Список Генерального штаба на 1914. — СПб. — 1914.
КРИЖАНІВСЬКИЙ Марко Михайлович
(25.03.1893—?) — підполковник Дієвої армії УНР.
Народився у Києві. Закінчив Луцьку гімназію, Іркутське військове училище (01.04.1915). Служив у 84-му піхотному Ширванському полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні, командував ротою. У 1917 р. — в. о. старшини для доручень штабу 21-ї піхотної дивізії, помічник начальника розвідчого відділу штабу 21-ї піхотної дивізії О. Удовиченка. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
У 1919 р. обіймав посади: помічника та начальника розвідчого відділу штабу Правобережного фронту Дієвої армії УНР, начальника розвідчого відділу штабу Гуцульського Коша, начальника розвідчого відділу штабу 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР. З травня 1920 р. — персональний ад'ютант начальника 3-ї Залізної дивізії Армії УНР генерала О. Удовиченка.
У 1920—30-х рр. жив на еміграції у Польщі та Франції.
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 268. — С. 30–31.
КРИЖАНІВСЬКИЙ Петро Євсійович
(09.01.1892-?) — підполковник Армії УНР.
Народився у Балтському повіті Подільської губернії. Закінчив Гомельську класичну гімназію, Павлівське військове училище (1913). Служив підпоручиком у 3-му Фінляндському стрілецькому полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. У 1916–1917 рр. — командир 26-ї окремої самокатної сотні та 5-го самокатного батальйону. Під час війни був поранений та двічі контужений. Останнє звання у російській армії — капітан.
З 18.12.1917 р. — командир Української самокатної сотні військ Центральної Ради. У 1918–1919 рр. працював журналістом у газетах «Відродження», «Українська Ставка», «Український Козак». З 06.06.1919 р. — начальник прес-квартири штабу Дієвої армії УНР, начальник штабу коменданта тилу Дієвої армії УНР. З 21.04.1920 р. — начальник дислокаційного відділу Головного управління Генерального штабу УНР. У подальшому — начальник закордонного відділу головного управління Генерального штабу УНР.
З 1923 р. жив на еміграції у Варшаві.
У червні 1943 р. очолював у Варшаві комісію з набору добровольців до Стрілецької дивізії СС «Галичина». Восени 1943 р. виступив з ініціативою створення у складі німецької армії т. зв. Українського визвольного війська (УВВ).
З 1945 р. перебував на еміграції у Західній Німеччині.
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 37 — С 447; Спр. 155. — С. 207; Спр. 169. — С. 150; Боляновський А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939–1945). — Львів. — 2003. — С. 249–256, 258, 301, 353, 524.
КРИЛІВ Олександр Степанович
(20.03.1870-?) — підполковник Армії УНР.
Народився у м. Київ. Станом на 1.01.1910 р. — капітан 22-го піхотного Ніжегородського полку (Остроленка). Останнє звання у російській армії — підполковник.
У 1920–1922 рр. — старшина окремої старшинської сотні 2-ї Волинської дивізії Армії УНР. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С 18.
КРИСЕНКО Тихон Костьович
(1880—?) — полковник Армії УНР.
Народився у с. Микуличі Речицького повіту Мінської губернії. Закінчив Віленське військове училище (1905). Станом на 01.01.1910 р — поручик 2-го Зегржанського фортечного піхотного полку. У складі 299-го піхотного Дубненського полку брав участь у Першій світовій війні. З 28.10.1917 р. до 10.01.1918 р. був командиром 515-го піхотного Пінежського полку. Останнє звання у російській армії — полковник.
