Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 37, загальний список старшин Генштабу складений 21.11.1918. — С 57-зв. — 58; Мелешко Ф. Південно-Східня група Дієвої армії УНР та її командир отаман Янів//Вісті Комбатанта, — 1970. — Ч. 3–4. — С. 60–71; Ч. 5. — С. 7–14; 1971. — Ч. 1. — С. 21–26; Волков С. В. Офицеры армейской кавалерии. — Москва — 2004. — С. 264.
КОЗЬМА Олександр Іванович
(12.12.1871—?) — генерал-хорунжий Армії УНР.
Народився на х. Очеретяний Олександрівського повіту Херсонської губернії. Походив з родини відставного підпоручика. Закінчив Псковський кадетський корпус, 1-ше військове Павлівське училище (1892), офіцерський клас Військово-електротехнічної школи. Після училища вийшов до 167-го резервного Острозького полку з приділенням до 2-го саперного батальйону. 17.10.1893 р. перевівся до 2-го саперного батальйону. З 04.03.1898 р. служив у Владивостоцькому фортечному телеграфі (в 1900–1901 рр. був у відрядженні у складі російських військ у Китайському поході).
З 01.12.1901 р. — знову у 2-му саперному батальйоні. З 02.11.1902 р. — у 20-му саперному батальйоні. З 01.02.1904 р. — начальник Осовецького фортечного телеграфу. З 02.02.1905 р. — командир роти у 12-му саперному батальйоні, який брав участь у Російсько-японській війні. З 17.10.1907 р. — у 8-му понтонному батальйоні. З 25.03.1909 р. — у 11-му саперному батальйоні. З 31.07.1910 р. — командир 2-ї іскрової роти (Вільно). 28.10.1914 р. був підвищений до звання полковника. Після початку Першої світової війни 2-га іскрова рота обслуговувала штаб та війська Північного фронту. 31.05.1916 р. рота була розгорнута у 5-й радіотелеграфний дивізіон. Під час війни мав два легких поранення, був нагороджений всіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою.
Козьма Олександр, фото 30-х років (За Державність. — Варшава. — 1936. — Ч. 6)
З 27.11.1917 р. начальник відділу зв'язку Українського генерального військового секретаріату Центральної Ради. З 09.02.1918 р. — начальник зв'язку Окремого Запорізького загону військ Центральної Ради. З 15.03.1918 р. — командир Запорізького інженерного полку Армії УНР. З 28.05.1918 р. — корпусний інженер Запорізького корпусу Армії Української Держави. З 10.08.1918 р. — т. в. о. командувача Запорізького корпусу Армії Української Держави. З 05.09.1918 р. — дивізійний інженер Запорізької дивізії Армії Української Держави. З 16.12.1918 р. — інспектор технічних справ Лівобережного фронту. З 20.01.1919 р. перебував у резерві старшин. З 12.05.1919 р. — інспектор технічних справ Запорізької групи Дієвої армії УНР. З 01.10.1919 р. — інспектор технічних справ групи Січових стрільців Дієвої армії УНР. 27.11.1919 р був інтернований польською владою у збірній станиці Ланцут. З 01.08.1920 р — штаб-старшина для доручень інспектора Технічних військ Армії УНР. З 28.08.1920 р. — помічник інспектора Технічних військ Армії УНР.
З 1921 р. жив на еміграції у Калішу. Викладав фізику та математику в Українській гімназії. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 68. — С. 49–51; Оп. 2. — Спр 653. — С. 34–55; РГВИА Ф. 409. — Оп. 1. — Д. 37891. - п/с 359–893; Військова нарада в кабінеті генерального секретаря Порша дня 18 (5 ст. ст.) січня 1918 р.//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1937. — Ч. 5. — С. 2–3.
КОКУШКІН
(?—?) — старшина Дієвої армії УНР.
Останнє звання у російській армії — підполковник.
У 1918 р. — комендант 2-го Подільського корпусу Армії Української Держави. З 10.02.1919 р. був приділений до штабу Подільського корпусу Дієвої армії УНР. З кінця квітня 1919 р. — комендант штабу 9-го дієвого корпусу Дієвої армії УНР. У травні 1919 р. потрапив до польського полону. Був вивезений до Німеччини, де перебував у таборах російських біженців. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 4587. — Оп. 1. — Спр. 5. — С. 31; Єрошевич П. З боротьби українського народу за свою незалежність//За Державність. — Варшава. — ' 1938. - № 8. — С. 50, 56.
КОЛЕСНИКІВ Михайло Михайлович
(10.07.1862-?) — полковник Армії УНР.
Закінчив військову прогімназію, Одеське піхотне юнкерське училище, служив у 15-му стрілецькому батальйоні (Одеса). Брав участь у Російсько-японській війні. З 14.02.1905 р. — підполковник за бойові заслуги. Станом на 01.01.1910 р. — підполковник 7-го Східно-Сибірського стрілецького полку (Новокиївське). Згодом служив у 20-му піхотному Галицькому (Житомир) та 17-му піхотному Архангелогородському (Житомир) полках. У складі останнього брав участь у Першій світовій війні. З 28.01.1915 р. — полковник. У 1917 р. — командир 1-го піхотного Невського полку.
З 09.11.1918 р. — хотинський повітовий військовий начальник. У 1920 р. — приділений до старшинської чоти при штабі Тилу Армії УНР. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр 653 — С. 117–121; Список подполковникам на 1913. — СПб. — 1913. — С. 130.
КОЛОДІЙ Федір Олександрович
(08.02.1872-04.1920) — командувач групи Дієвої армії УНР.
Походив з дворян Чернігівської губернії. Закінчив 4-й Московський кадетський корпус (1889), Михайлівське артилерійське училище (1892), вийшов підпоручиком до 1-ї кінно-артилерійської батареї. У 1899 р. закінчив два курси Миколаївської академії Генерального штабу за 2-м розрядом. 04.03.1904 р. був приділений за власним бажанням до 5-го Сибірського козачого полку. З 23.07.1904 р. — командир 1-ї сотні цього полку (підосавул). З 15.01.1905 р. — приділений до штабу Сибірської козачої дивізії. 15.06.1905 р. одержав звання осавула за бойові заслуги у Російсько-японській війні (був нагороджений всіма бойовими орденами до Святої Анни II ступеня з мечами). 11.12.1905 р. перевівся до 11-ї кінно-артилерійської батареї. З 20.01.1907 р. — командир 20-ї кінно-артилерійської батареї. З 22.11.1907 р. — командир 1-ї батареї 2-го кінно-гірського артилерійського дивізіону (Київ). Закінчив Офіцерську артилерійську школу (29.08.1911 р.). 11.09.1914 р. був підвищений до звання полковника. З 23.09.1914 р. — командир 2-го кінно-гірського артилерійського дивізіону. 26.11.1914 р. одержав Георгіївську зброю за заслуги у бою біля с. Балидорф (28.08.1914 р.). 31.07.1915 р. був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня за бій 29.05.1915 р. біля с. Жежева на Дністрі. 22.09.1916 р. був підвищений до звання генерал-майора. З 20.12.1916 р. — начальник 14-ї артилерійської бригади.
У березні—квітні 1918 р. — голова демобілізаційної комісії Румунського фронту. З 17.04.1918 р. — т. в. о. командувача 3-го Херсонського корпусу Армії УНР. З 10.08.1918 р. — у розпорядженні військового міністра Української Держави О. Рогози. За