Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко
КРАСОВСЬКИЙ Михайло Якович
(11.01.1878-?) — старшина Дієвої армії УНР.
Народився у Єлисаветграді Херсонської губернії. Закінчив Єлисаветградську класичну гімназію, Київське піхотне юнкерське училище (1903), вийшов підпоручиком до 7-го Красноярського резервного батальйону. Згодом перевівся до 27-го Східно-Сибірського стрілецького полку, у складі якого брав участь у Російсько-японській війні. Був поранений, за бойові заслуги позачергово був підвищений до рангу поручика. Закінчив Імператорську Миколаївську військову академію за 1-м розрядом (1914). Брав участь у Першій світовій війні. У 1917 р. — в. о. начальника штабу 47-го армійського корпусу. Останнє звання у російській армії — підполковник.
В українській армії з 20.03.1918 р.: начальник штабу 7-ї пішої дивізії Армії УНР, згодом — Української Держави. З 28.12.1918 р. — начальник штабу Холмсько-Галицького фронту Дієвої армії УНР. З березня 1919 р. — помічник начальника Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР.
Восени 1919 р. перейшов до Збройних Сил Півдня Росії. У 1920 р. перебував у Криму, у резерві офіцерів Російської армії П. Врангеля. Був членом Української громади Криму, яку очолював генерал Янушевський. Мав бути начальником штабу Української дивізії, яку планував створити генерал Янушевський у складі Російської армії П. Врангеля. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп 2. — Спр. 37, загальний список старшин Генштабу складений 21.11.1918. — С. 49-зв — 50; Ф. 1077. — Оп. 1. — Спр. 43. — С 73; Список Генеральною штаба на 1914. — СПб. — 1914. — С. 674.
КРАСОВСЬКИЙ Сергій
(?—?) — підполковник Армії УНР.
Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
У грудні 1919 р. перебував серед інтернованих польською владою українських вояків у Луцьку. З лютого 1920 р. служив у 1-й (згодом — 6-й) Січовій дивізії. Станом на 28.02.1922 р. — у складі 5-ї Херсонської стрілецької дивізії. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 108.
КРАСУЛЯ Власій Максимович
(1.02.1870—?) — полковник Армії УНР.
Народився у с. Свидове Козелецького повіту Чернігівської губернії. Останнє звання у російській армії — підполковник.
З 1918 р. — командир паркової групи Окремого (Алмазівського) кінно-гірського дивізіону Армії УНР, згодом — Армії Української Держави та Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу. У 1920–1921 рр. — командир паркового дивізіону у складі Окремого (Алмазівського) кінно-гірського дивізіону Армії УНР.
З 1923 р. жив на еміграції у Калішу. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. С. 152; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 98. — С. 17.
КРАТ Михайло Миколайович
(06.08.1892-08.08.1979) — полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).
Походив з дворянської родини, з м. Гадяч Полтавської губернії. Закінчив 1-й кадетський корпус (Санкт-Петербург), Павлівське військове училише (1911), вийшов підпоручиком до 93-го піхотного Іркутського полку (Псков), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. За бій під Лодзю 07.11.1914 р. був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня (отримав три кульових поранення). У 1917 р. — підполковник за бойові заслуги. З грудня 1917 р. — помічник начальника оперативного відділу штабу Київської військової округи.
Крат Михайло, фото 1920 року (За Державність. — Варшава. — 1936. — Ч. 6)
Крат Михайло з дружиною, фото 1946 року (надано для публікації Сергієм Білоконєм)
З квітня 1918 р. — помічник Гадяцької земської управи. З листопада 1918 р. — командир 33-го пішого Охтирського полку військ Директорії. З 16.01.1919 р. начальник Республіканської дивізії Дієвої армії УНР. З середини лютого 1919 р. — помічник начальника Запорізької дивізії (з середини травня — 6-та Запорізька дивізія Дієвої армії УНР). З 18.08.1919 р. — командир 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу: начальник штабу Збірної Запорізької дивізії. У 1920 р. — член військової делегації УНР до головнокомандувача Російської армії П. Врангеля. Восени 1921 р. — командир 1-го дивізіону Окремого (Алмазівського) кінно-гірського гарматного дивізіону Армії УНР.
З 1924 р. перебував на еміграції у Польщі. Працював бухгалтером.
У 1941–1945 рр. був членом Дирекції Союзу Українських Кооперативів у Холмі. З березня 1945 р. — приділений до штабу Української Національної армії П. Шандрука. 12.05.1945 р. з наказу генерала П. Шандрука прийняв командування 1-ю Українською дивізією УНА. Був підвищений до рангу генерал-хорунжого.
У 1945–1948 рр. перебував на інтернуванні в Італії. У 1948 р. разом із вояками дивізії переїхав до Великобританії. У грудні 1951 р. — емігрував до США. Жив у Детройті. Похований на цвинтарі Баунд-Брук.
Черняк Ніна, Михайло Михайлович Крат, рукопис; Крат М Рід Кратів//Вісті Комбатанта. — 1981. — Ч. 3. — С. 73–76; Крат М Про перехід на слркбу Україні//Вісті Комбатант — 1981. — Ч. 2. — С 69–71; Крат М. Вапнярська операція//За Державність. — Варшава. — 1938. — Ч. 8. — С. 66–80; Крат М. Як то було у Зимовому поході//Українське Козацтво. — 1974. — Ч. 4(30). — С 26–29; Крат М Дивізія «Галичина» й Холмщина//Вісті Комбатант — Ч. 110. — С. 46–47; Крат М.1920 рік//За Державність. — Торонто. — 1964. — Ч. 10. — С 79–90; О. Ш. Село Наливайки//Табор. — Варшава. — 1928. — Ч. 8. — С. 64–75; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма — Київ. — 2002; Вишнівський О. Трагедія 3-ї дивізії Дієвої армії УНР. — Мюнхен — Дітройт. — 1963; Shandruk Р. Arms of valor. — 1959; Некролог//Вісті Комбатант — 1979. — Ч. 4. — С. 49–50, Підгайний Б. Генерал Михайло Крат//Вісті Комбатант — Нью-Йорк. — 1979. — Ч. 5/6. — С 71–74; Шанковський А. Залізний Запорожець//Вісті Комбатант — Нью-Йорк. — 1980. -4 1. — С 17–34; Романюк
