Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

володіння. І завжди монахи благословляли їх на криваві подвиги і завжди приймали від королів з подякою всякі пожертви, а особливо різні пільги щодо повинностей і платежів. І чудеса, що їх творили монахи, і кістки одинадцяти тисяч дів у всі часи були вигідними для королів, а інтереси королів цілком (відповідали інтересам монахів, що діяли на їх користь.

Але що ж це були за кістки, знайдені в 1123–1155 роках? Це було з’ясовано точно і достовірно тільки в середині минулого століття. Справа в тому, що монахи відкопали ще не всі кістки, які лежали там же, де і кістки «чудотворних дів». Вони провадили розкопки погано і невміло. За цю справу взялися німецькі вчені і повели розкопки вже як слід. Учені звертали увагу не лише на знайдені кістки, але і на все те, що було разом з ними. ї Іри цьому було знайдено безліч різних дрібних речей, старовинних виробів, що й дали змогу розкрити суть справи.

Місце, де було знайдено «чудотворні» кістки дів, виявилось просто дуже старовинним римським кладовищем. Разом з кістками вчені знайшли в землі древні римські гробниці з латинськими написами на них, посуд і навіть зброю. А на довершення всього ті ж німецькі вчені довели за старовинними книгами, що Урсула, проводирка одинадцяти тисяч дів, — зовсім не католицька свята, покровителька міста Кельна, а язичеська богиня… І а все це не заважало викопаним кісткам давати духовенству величезні прибутки.

Ось що писав про чудеса один правдивий монах, що жив близько дев'ятисот років тому:

«Щодня у нас ходять від однієї до іншої церкви різні бродяги. Вони вдають з себе сліпих, слабосилих, кульгавих і біснуватих. Вони лежать на східцях храмів і гробницях святих, а потім запевняють усіх, ніби зцілилися. Ця підробка потрібна для того, щоб принаджувати щедроти віруючих».

Отже, ще багато років тому чесні люди розуміли, що чудеса здійснюються інколи не тільки завдяки вірі, але і заради корисливих інтересів.

ЗАКІНЧЕННЯ
ЧОГО НАВЧИЛА ЦЯ КНИЖКА

У цій книжці розповідалося про те, що вважалось і вважається чудом у людей різних країн і часів.

Чудом зветься втручання якихось надприродних і таємничих сил у життя природи або в людське життя.

За давніх часів усі народи вірили щиро і глибоко в те, що такі сили насправді існують і втручаються в життя людей.

У цій книжці розповідалося, в чому саме вбачають звичайно люди таке втручання. Іноді вони його бачать навколо себе, в природі. А інколи чудеса, на їхню думку, робить людина або вони містяться в самій людині.

Як же дізнатися точно і достовірно, чудо чи не чудо те, що за чудо вважають?

Щоб відповісти на це запитання, найкраще розібрати у всіх подробицях кожне з чудес.

Якщо справді чудо те, що люди вважають за чудо, значить, його можна пояснити тільки втручанням надприродних сил.

Таке пояснення декому таки здається поясненням. Але кому саме? Тому, хто не дуже шукає цілком зрозумілого і правильного пояснення.

І справді, хіба надприродні сили можна зрозуміти? Вони ще більш непоясненні, ніж те, що іними хочуть пояснювати. А пояснювати незрозуміле ще більш незрозумілим — значить заплутувати справу.

Справжнє пояснення полягає ось у чому: треба показати точно і достовірно, як і за яких обставин відбувається те, що зветься чудом. Слід розібрати всі його подробиці. Відокремити головну обставину від другорядних, істотне від неістотного. Тільки завдяки цьому буде видно, чому сталося «чудо».

Але й цього мало для пояснення «чуда». Треба, щоб були ще зрозумілі і всі обставини, які його викликають. А в цих обставин теж є свої обставини, які породжують їх. А в цих обставин у свою чергу є свої причини. Треба, щоб були зрозумілі і вони, і так далі, — чим глибше зумієш розібрати і зрозуміти таку низку обставин, причин і наслідків, тим краще: значить обґрунтованішим буде пояснення.

Тепер наука просунулась дуже далеко вперед, ідучи по цьому довгому ланцюгу причин і наслідків. Це і було показано на прикладі всесвітнього потопу, тобто месопотамської поводі. Щоб зрозуміти й правильно, треба вникнути в історію появи землі і навіть іти ще далі. Пояснення всіх інших «чудес» вимагає такого ж заглиблення.

Але обґрунтоване наукове пояснення натрапляє на кожному кроці на всілякі перешкоди, які саме показано в книжці на різних прикладах.

Одна з цих перешкод — недостатність знань, друга — страх та інші почуття, які переживає людина, бачачи нібито чудеса. Третя перешкода — людське недовір’я до науки і знання, хоча вони ніколи не обманюють так, як обманює сліпа віра. Четверта перешкода — матеріальна зацікавленість, що видно з прикладів «святого дзьоба» й «одинадцяти тисяч дів».

У цій книжці було показано, що чудеса існують лише для тих, хто в них вірить. Але до чого ж призводить така віра? До того, що неправда вважається за правду і те, що здається, — за те, що є; фантазія, прикраси, вигадки — за дійсність.

Інколи це буває від неточного спостереження, як видно на прикладі статуї Мемнона, що співала.

Іноді від плутанини старовинних переказів, як видно на прикладі всесвітнього потопу.

Інколи це буває ще від того, що люди свої бажання, хотіння і надії втілюють в одну людину, називають своїм віровчителем і від якої чекають і дістають чудеса. Це видно з переказів про великих чудотворців і пророків.

Нарешті, цьому може бути причиною сама будова людського мозку і нервів, завдяки чому виявляються справді можливими і видіння, і віщі сни, і зцілення, і біснування.

У всякому разі слід пам’ятати одне: все те, що здається і вважається чудом, треба дослідити, як і всяке інше явище, А при такому