Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

Будда — так звали міфічного засновника буддійського релігійного віровчення Гаутаму, який нібито був сином індійського князя Шуддходана і жив близько VI–V століть до нашої ери. У 20-річному віці покинув палац і став проповідником нової віри, закликаючи людей залишити суспільне життя, перейти до аскетизму, не противитися злу і покоритися долі.

Від стародавніх релігій буддизм сприйняв ідею перевтілення душ, переселення їх у різні тварини. Перевага доброчесності над гріхами нібито забезпечує людині краще перевтілення. Найвищим «блаженством» вважається містичний стан, що зветься нірвана — звільнення від усіх життєвих турбот і прагнень і «злиття» з божеством.

Буддійська релігія оголосила поневолення трудящих наслідком їх гріховності, намагаючись таким чином примирити пригнічених із злиднями і безправністю, духовно обеззброїти їх у боротьбі за краще життя, заглушити класовий протест.

Проповідуючи непротивлення злу і насильству, буддизм фактично виступав як захисник насильства з боку експлуататорів над пригніченими.

Конфуцій (Кун-цзи; 551–479 pp. до н. е.) — старокитайський філософ, ідеї якого зробили значний вплив на життя китайського суспільства. Був головним урядовцем у судовокримінальних справах, але, зазнавши невдачі на службі, залишив її і в супроводі учнів почав мандрувати по країні, проповідуючи своє релігійно-філософське вчення. Славнозвісним Конфуцій став завдяки етичному вченню, яке він сам створив.

Магомет (Мухаммед) народився близько 570 року, помер у 632 році. Його вважають засновником ісламу. За легендою, походив з роду хашим племені курейшитів, яке жило в місті Мецці. З учень доісламських віровчителів, ханіфів, Магомет створив своє віровчення і виступив у Meццi з його проповіддю. Він зумів залучити спочатку лише небагатьох прихильників. У 622 році Магомет переселився до Ясруб-Медіни, звідки керував утворенням мусульманської общини, яка згодом стала основою арабської держави, і боротьбою за оволодіння Меккою. Мусульмани силою зброї примусили жителів цього міста визнати свою владу і прийняти мусульманство.

В уявленні наступних поколінь мусульман Мухаммед перетворився на святого, чудотворця і заступника віруючих перед аллахом.

Аполлоній Тіанський — представник новопіфаі ореїзму — релігійно-містичної школи, що запозичила своє вчення у старогрецького філософа-ідеаліста Піфагора. Народився на початку нашої ери.

Особа Аполлонія Тіанського оповита легендою, початок якої поклав його біограф Філострат. Витримавши всілякі аскетичні випробування, щоб стати справжнім піфагорійцем, «чудотворець» усе життя мандрував по світу. Розповіді про його подорожі сповнені иайфаитасличніших вигадок про видіння, пророцтва, чудеса. Після смерті Аполлонія Тіанського обожествили, а в місті Тіані спорудили навіть храм на його честь. Захисники язичества протиставили Аполлонія Христу як не менш визначного, але не міфічного «чудотворця». Аполлоній був одним з представників релігійної тенденції, ворожої християнству, яке в ті часи тільки зароджувалося. Характерно, іцо, виступаючи подібно до християнських апостолів як мораліст-проповідник, Аполлоній намагався всіх переконати в тому, що він може пророкувати і робити чудеса.

Саббатай Цеві — єврейський лжемесія, уродженець міста Смірни (1626–1676). Ще в молоді роки він оголосив, що месія, якого всі чекають, уже з’явився і втілився в ньому. За це його було відлучено од синагоги і вигнано із Смірни. Але кількість послідовників Цеві дедалі зростала. Кожен його вчинок розглядали як чудо, на його честь. влаштовували свята. Під впливом загального поклоніння він оголосив себе намісником бога на землі, а потім — богом. У 1666 році його арештували турецькі власті. Проте щоб стратою не створити навколо Цеві ореол мученика, султан без особливих труднощів схилив боягузливого «месію» до переходу в мусульманство, надав йому придворним титул камергера і призначив велику платню. Після цього слава і вплив Саббатая Цеві швидко підупали.

Явища, які описав автор, звуться ілюзіями. Це обман відчуттів, викликаний перекрученим сприйняттям дійсності. Наприклад, шум дощу або вуличний шум при особливому стані нервової системи можна сприйняти як голоси людей; одежу, що висить, вважати за людину, яка стоїть біля стіни. Ілюзії використано з художньою метою у відомих творах «Лісовий цар» Гете і «Біси» О. С. Пушкіна. В першому випадку туман над водою хлопчик з хворобливим уявленням сприймає як страшну, химерну постать у короні, з густою бородою, у другому — в розбурханій хуртовині людині ввижаються постаті бісів, а в шумі вітру чуються їхні голоси.

Правильному сприйманню речей заважають погане освітлення, слабкість зору і слуху. Крім того, виникненню ілюзій сприяють втома, неуважність, хвилювання і страх. Людям полохливим, боязким уночі, особливо на самоті, нерідко привиджуються страшні примари. Найчастіше ілюзії виникають у психічнохворих.

Явище, яке описує автор, учені називають «послідовним образом». Образ якогось предмета може зберігатися в мозку протягом 30 секунд після сприйняття. Особливо довго зберігаються образи яскравих речей, наприклад, спіралі електричної лампи, блискавки, сонця тощо.

Сучасна наука розкрила процеси, які лежать в основі зору. Око людини є найбільш досконалим і точним серед інших органів чуття. Крізь рогівку і кришталик відображення предмета потрапляє на світлочутливу оболонку ока — сітчатку. У сприймаючих клітинах (паличках і колбочках) сітчатки є особливі світлочутливі речовини, що можуть швидко розкладатися і майже так само швидко відновлюватися. В цих клітинах під впливом світла відбуваються хімічні перетворення речовин, ці перетворення продовжують біоелектричні імпульси різної енергії, що передаються до зорових відділів головного мозку. Ці імпульси, збуджуючи відповідні ділянки мозку, і викликають у ньому образи, які відповідають тому, що людина бачить. Світлі предмети (біла стіна) породжують більший імпульс, ніж темні, наприклад чорний костюм. Коли взяти до уваги, що око має близько 140 мільйонів світлочутливих клітин, зв’язаних з головним мозком за допомогою 800 тисяч нервових волокон, то легко уявити, як точно око може передавати