Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

Арабський мудрець Альгаццалі писав:

«Я сказав самому собі: «Моя мета — узнати істину. Тому мені треба визначити, в чому полягає справді достовірне знання. Для мене стало ясно: воно має бути таким, щоб відносно того, що я досліджую, не лишалось більш нічого незрозумілого і щоб у майбутньому були неможливими щодо нього ніякі помилки або здогади. Так, (наприклад, я знаю, що десять більше трьох. Якщо до мене прийде якийсь чудотворець і скаже: «Ні, три більше десяти, а на доказ цього я перетворю цю палку в змія», — і коли він навіть справді зробив би це, моя впевненість у тому, що він помиляється, все-таки лишиться непохитною. Я тільки подивуюся з його вміння, але в своєму власному знанні я все-таки не сумніватимусь».

Книга, що пропонується увазі читача, — один з творів талановитого письменника, пропагандиста наукових знань М. О. Рубакіна, про якого М. С. Хрущов сказав у промові на Третьому з’їзді радянських письменників: «Я багато читав його творів і поважав цього письменника».

Микола Олександрович Рубакін (1862–1946) — відомий діяч народної освіти, який невпинно пропагував науку в народі, боровся проти забобонів і темноти. Він написав багато цікавих, блискучих за формою викладу, захоплюючих науково-популярних книг, що й досі лишаються неперевершеними зразками такого роду літератури, — «Оповідання про подвиги людського розуму». «Із світу науки і історії думки», «Як люди навчилися говорити», «Від темряви до світла», «Історія російської землі» та інші.

Віддавши своє перо справі народної освіти, володіючи енциклопедичними знаннями з усіх галузей науки, М. О. Рубакін вмів у цікавій, живій, захоплюючій формі розповідати про таємниці, розкриті наукою, про ті шляхи, що вели людей від темряви до світла. Він був також одним із найвидатніших російських бібліографів. Відмічаючи цінність написаної М. О. Рубакіним праці «Серед книг» (1906 p.), В. І. Ленін казав: «Жодній солідній бібліотеці без твору М. Рубакіна не можна буде обійтися». (В. І. Ленін, Твори, т. 20, стор. 232). Перебуваючи в еміграції, В. І. Ленін користувався книгами з дуже багатої бібліотеки Рубакіна і неодноразово зустрічався з ним. Зібрання своїх книг, що налічувало близько 80 тисяч томів, письменник заповів Радянському Союзу, і тепер воно зберігається в Державній бібліотеці СРСР імені В. І. Леніна.

Книги М. О. Рубакіна, що неодноразово перевидавалися в Радянському Союзі, допомогли багатьом людям пробудитися від релігійного сну, відкинути релігійні забобони. Розповідаючи про досягнення людини в тяжкій боротьбі з природою, талановитий популяризатор науки намагався розсіяти туман темноти і неуцтва, який свідомо культивували поміщики і буржуазія в своїх класових інтересах. При цьому він уміло, обходив перепони царської цензури, що охороняла під наукової критики релігійні догми православ’я. Ознайомлюючи читачів і різними галузями знань біологією, астрономією, географією, фізикою, хімією, історією людської думки і людського суспільства, які спростовували біблейське розуміння природи і суспільства, Рубакін не тільки пробуджував у людей інтерес до науки, але і переконував їх в протилежності міри і знання. Робив він це так майстерно, що жодного разу його книги не заборонялися. Цим і пояснюються деякі особливості стилю книг талановитого письменника. У них немає безпосередніх виступів проти релігії, але разом з тим кожне їх слово спростовує забобони, марновірство, на яких росте отруйне дерево релігії.

А втім, стиль книг Рубакіна пояснюється і світоглядом автора. Говорячи про деякі істотні недоліки твору М. О. Рубакіна «Серед книг», В. І. Ленін відмічає його упередження проти «полеміки», властиве для всієї творчості письменника. Рубакін заявляв, що він «на своєму віку ніколи не брав участі ні в яких полеміках, вважаючи, що здебільшого полеміка — один з найкращих способів затемнення істини всілякими людськими емоціями». В. І. Ленін, критикуючи цю позицію М. О. Рубакіна, типову позицію буржуазного об’єктивізму, говорив: «Автор не догадується, по-1-е, що без «людських емоцій» ніколи не бувало, нема і бути не може людського шукання істини. Авгор забуває, по-2-е, що він хоче дати огляд «історії ідей», а історія ідей є історія зміни і, отже, боротьби ідей.

Одно з двох: або ставитися несвідомо до боротьби ідей — і тоді важкенько братися за її історію (не кажучи вже про участь у цій боротьбі); або відмовитися від претензії «ніколи не брати участі ні в яких полеміках» (В. І. Ленін, Твори, т. 20, стор. 233).

М. О. Рубакін знаходить вихід із такого становища у прикритій полеміці Це позначилося на всіх його творах. У цьому читач переконається, коли прочитає атеїстичну книгу «Серед таємниць і чудес». Автор не виступає в книзі як войовничий атеїст. Він ніби складає на терези докази науки і докази релігії і пропонує самому читачеві пересвідчитися, що наука перетягає. Позиція автора ясна: він на боці науки. Але прямо письменник про це не каже.

Книга «Серед таємниць і чудес» вперше була видана в нашій країні до Великої Жовтневої соціалістичної революції, в 1909 році. Умови атеїстичної пропаганди в нашій країні з того часу істотно змінилися. Здійснено повну і послідовну свободу совісті, що забезпечує не тільки цілковиту свободу віросповідання. але і свободу антирелігійної пропаганди. Іншими стали і люди. В нашій країні широко розповсюджуються наукові знання, зростає культура. У нас немає неписьменних. Стара Росія «сохи і лучини» перетворилася в країну найпередовішої в світі техніки і культури, країну масового атеїзму. Наука з часів написання цієї книги пішла далеко вперед, розкрила багато нового. Тому не всі пояснення автора книги відповідають сучасним, точнішим науковим даним. М. О. Рубакін не міг, наприклад, дати сучасного наукового пояснення таким складним явищам, як діяльність вищої нервової системи людини. Але багато чого в його книзі такого, що становить інтерес для радянських читачів. Написана вона захоплююче, жваво, за своєю формою лишається блискучим зразком популярної науково-атеїстичної книги. Книга друкується з деякими виправленнями за виданням 1925 року.

В цьому