Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

Пояснення цих явищ приливами і відливами крові не відповідає даним сучасної науки. Головну роль тут відіграють процеси збудження і гальмування, асоціативні зв’язки між різними групами клітин головного мозку. Докладно про це розповідається в наступній примітці.

Щоб розібратися в «чудесних» явищах, які описує автор, треба знати суть нервової діяльності нашого організму, яку розкривають дослідження великого російського вченого І. П. Павлова. Людина робить безліч найрізноманітніших рухів: ковтає, дихає, рухає руками, ногами, головою тощо. Усі ці рухи — результат скорочення м’язів, роботою яких керує нервова система. Завдяки їй здійснюється постійна взаємодія організму з умовами життя, що безперервно змінюються. Зв’язки нашого організму з середовищем можуть бути постійними, коли реакція у відповідь назовнішнє подразнення — спадкова (ковтання, виділення слини, шлункових соків тощо). І. П. Павлов назвав такі зв’язки безумовними рефлексами, тобто незалежними від умов, на відміну од тимчасових зв’язків, або умовних рефлексів, що виникають внаслідок пристосування організму до умов життя. Різні образи предметів виникають у свідомості людини не тільки завдяки їх прямій дії на органи чуття, але і під впливом слова. Наприклад, слово «Христос» викликає в свідомості віруючого образ, створений фантазією релігійних проповідників, зображений на іконах, хоча святого ніхто ніколи не бачив. Мовні умовні рефлекси І. П. Павлов назвав, на відміну від сигналів, що надходять в мозок від безпосередніх подразників, другою сигнальною системою. Слова можуть викликати в організмі такі ж наслідки, як і сприйняття самих речей.

Коли людина щось робить, в її мозку певні групи клітин перебувають у збудженому стані, а діяльність інших клітин заглушена, загальмована. Коли міняється зміст роботи, осередки збудження і гальмування теж міняються місцями. Якби ділянки збудження випромінювали світло залежно від ступеня їх подразнення, ми побачили б картину мозаїки світлих і темних плям, що швидко рухаються, міняються місцями, поволі затухають в одному місці і виникають в іншому. Заглушуючи непотрібне збудження різних ділянок мозку, гальмування дає можливість людині зосередитись саме на тому, що потрібно в даний момент, що цікавить її, Процес збудження, навпаки, дає можливість установлювати все нові і нові зв’язки. Коли гальмування охоплює всі ділянки мозку, настає сон. При цьому під час сну можуть створюватися окремі осередки збудження: виникають сновидіння. Всі ці явища автор, який ще не знав учення I. II. Павлова про вищу нервову діяльність, пояснює приливом крові до різних ділянок мозку.

«Сліди» процесів збудження і гальмування — це умовнорефлекторні, асоціативні зв'язки між різними ділянками кори головного мозку. Наявність таких тимчасових зв’язків і робить можливими спогади: збудження, що виникло під впливом зовнішнього подразника або слова на тій чи іншій ділянці кори, переходить уторованими шляхами цих зв’язків на інші її ділянки, з якими дана ділянка була зв’язана процесами збудження і гальмування під час минулої діяльності. Внаслідок цього в нашій свідомості виникає образ колись баченого предмета, прочитаної книги тощо.

В корі головного мозку налічується 14–15 мільярдів нервових клітин. Кількість зв’язків між ними, а також комбінацій збуджених і загальмованих ділянок незліченна. А кожен такий зв’язок відбиває те, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо, думаємо.

Збудження, що виникають під впливом предмета в кількох органах чуття відразу (оці, вусі, шкірі, носі, роті тощо), передаються одночасно або в тій послідовності, як вони сприймаються, у відповідні відділи мозку. Одночасне збудження цих відділів призводить до створення нервових зв’язків між ними, так що окремі відчуття зливаються в єдиний образ речі, наприклад апельсина. До складу відчуття входять і сліди колишніх нервових зв’язків, колишніх вражень від схожих речей (різних сортів апельсина, фруктів взагалі тощо).

Пояснення таких видінь, або галюцинацій, за допомогою приливів і відливів крові не наукове. Галюцинації — це почуттєві образи, що виникають довільно, коли на органи відчуття не діють відповідні збудження, тобто ми бачимо або чуємо те, чого насправді перед нами немає. Ці образи іноді відповідають реальним, колись баченим предметам, а іноді бувають фантастичні: людина бачить смерть з косою, страшних звірів тощо. Галюцинації можна і навіяти. Такими навіяними галюцинаціями є більшість масових галюцинацій, коли одні й ті самі образи сприймав натовп людей: видіння різних «чудес», вигнання біса, видіння святих тощо.

Психологічну природу цього явища розкрив І. П. Павлов. Галюцинації — ті ж уявлення, але доведені до інтенсивності реальних сприймань. Виникають вони тоді, коли процеси збудження різко переважають над процесами гальмування. Такий стан буває внаслідок нервової перевтоми, поганого настрою, дії отруйних речовин, зокрема алкоголю, опіуму, гашишу та інших.

Таке суто психологічне виведення релігії з індивідуальної свідомості не з’ясовує справжніх причин збереження релігійних пережитків. В. І. Ленін указував, що при капіталізмі коріння релігії головним чином соціальне. Гніт капіталу, безправ’я і безсилля перед експлуататорами щодня, щогодини приносять трудящим масам в тисячу разів більше найстрахітливішого лиха, мук і страждань, ніж поводі і землетруси, які вселяли жах у свідомість первісної людини. Цей гніт неминуче закріплює старі релігійні вірування і постійно породжує забобони, марновірство і містику. Тому релігію не можна подолати без ліквідації експлуататорського ладу. Побудова соціалізму в нашій країні ліквідувала соціальне коріння релігії. Проте у нас ще є релігійні люди. Через ряд причин релігію не можна ліквідувати відразу. Процес відходу мас од релігії відбувається протягом певного часу, потрібного для перевиховання цілих поколінь людей. Протягом цього часу під виливом різних факторів (як, наприклад, війни, довга загроза війни, погана культурно-виховна робота тощо) релігія може тимчасово оживлятися. Але віруючі все-таки постійно і неухильно відходять од релігії. При комунізмі релігія зникне остаточно і назавжди.

Учені-психіатри, які спеціально дослідили розповіді про життя і видіння Магомета, зробили