ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ - Віктор Бідь
Судово-психологічна експертиза призначається постановою слідчого або ухвалою суду, де повинні бути відображені обставини справи, визначений експерт або група експертів, сформульовані запитання, які потребують експертного дослідження. За наявності даних, які свідчать про розумову відсталість неповнолітнього підсудного, суд може призначити для проведення експертизи дитячого психолога або шкільного педагога. В окремих випадках експертами призначаються спеціалісти-психіатри.
Таким чином, судово-психологічна експертиза у змозі дати характеристику особистості і тих її ознак, які можуть бути елементами складу злочину — сильного душевного хвилювання обвинуваченого, що виникло раптово, безпорадного стану потерпілого, сильного страху свідка, депресії потерпілого і т. д. Вона сприяє розкриттю і розслідуванню злочинів, а також організації процесу перевиховання засудженого в умовах виправно-трудової установи.
Підставами для обов’язкового призначення судово-психологічної експертизи є:
• розумова відсталість неповнолітнього обвинуваченого (попередньо проводиться судово-психологічна експертиза);
• сексуальні злочини;
• сумніви в здібностях особи адекватно сприймати важливі для слідства обставини і давати по них правильні свідчення;
• ознаки вкрай підвищеного і раптового емоційного перенапруження, яке проявилося в злочинній дії.
Крім того, існують необов’язкові підстави для призначення судово-психологічної експертизи. Це:
• встановлення авторства письмового документа за його психологічними особливостями (психолого-лінгвістична експертиза);
• встановлення непатологічного психологічного стану особи, схильної до самогубства;
• розслідування випадків, пов’язаних із використанням техніки (в автотранспортних, авіаційних, залізничних, воднотранспортних, аварій на виробництві і т. п.).
Виходячи із цього, розрізняють певні види судово-психологічних експертиз (див. рис. 17).
Отже, основним завданням судово-психологічної експертизи є науково обґрунтована діагностика непатологічних психічних аномалій в розвитку особи потерпілого, підозрюваного чи свідка. Як галузь психології діагностика почала розвиватися з кінця ХІХ ст. на вимогу практики і часу. Відомими її представниками були американський психолог Дж. Кеттел (1860–1944), німецький психолог Г. Еббінгауз (1850–1909), французький психолог А. Біне (1857–1911), англійський психолог і антрополог Ф. Гальтон (1822–1911) та ін. Так, Дж. Кеттел уперше вжив у психологічній літературі термін «інтелектуальний тест», вивчав об’єм уваги і навички читання, зафіксував феномен антиципації[10].
Г. Еббінгауз справедливо вважається автором створення першого, власне, психологічного експериментального методу для вивчення пам’яті. З іменем Ф. Гальтона пов’язана поява психологічних опитувальників для оцінки особливостей зорового сприйняття, мислених образів. Суттєвий крок у розвиток психодіагностики зробив А. Біне, який разом із колегами розробив методику для вивчення інтелекту дітей. Нині психодіагностика володіє великою кількістю методик, які дають змогу вирішувати, в тому числі, і завдання судово-психологічної експертизи. Методики проведення судово-психологічної експертизи, тести, які при цьому використовуються, визначаються не тільки її цілями та завданнями, а й особливостями виду експертизи. Розглянемо деякі з виділених видів.
Судово-психологічна експертиза емоційних станів пов’язана з виявленням в особи, яка скоїла злочин, сильного душевного хвилювання (стану фізіологічного афекту[11]),
стресу і фрустрації. Кваліфікована оцінка емоційних станів підслідної особи багато в чому визначається обсягом інформації про особу та її поведінку. Дуже важливим є також опитування свідків, у ході якого стає можливим оцінити, як виглядала підслідна особа перед злочином і в момент його скоєння, які особливості в її поведінці спостерігались після того, що сталося. Вже на перших етапах слідчих дій необхідно з’ясувати у підслідної особи:
а) її соматичний стан напередодні злочину (наявність нервових, соматичних та інших захворювань, хронічної втоми, безсоння та ін.);
б) особливості особистих стосунків підслідного з жертвою (наявність конфлікту, його причину, перебіг, способи вирішення та ін.);
в) особливості взаємин з жертвою, наявність спільних знайомих, захоплень тощо.
При призначенні судово-психологічної експертизи емоційних станів слідчий у зіставленні формулює такі типові запитання:
1. Які індивідуально-психологічні особливості підслідної особи?
2. Які особливості особистих стосунків підслідної особи і жертви?
3. Як виявлені особисті характеристики могли вплинути на особливості поведінки підслідної особи в досліджуваній ситуації?
4. В якому психологічному стані перебувала підслідна особа в момент скоєння злочину?
5. Чи перебувала підслідна особа у стані фізіологічного афекту або в іншому емоційному стані, що суттєво вплинуло на її поведінку?
Двадцятирічні Д. Забєлін і Д. Тимофєєв вийшли прогулятися на вулицю. Розмовляючи біля під’їзду будинку, де жив Д. Забєлін, із знайомою дівчиною, вони вже збиралися йти додому, коли із машини, що під ’- їхала, вийшов чоловік середнього віку з дівчиною. Йому не сподобався погляд Д. Тимофєєва і його відповідь на запитання «Що ти на мене так дивишся?». Провівши дівчину, він повернувся, з ходу дістав ніж і став убивати хлопця (у цей момент один із друзів відійшов). Бандит володів ножем із знанням справи. Він відразу розпоров живіт, два рази вдарив у бік і розпоров печінку. На крики друга прибіг Д. Забєлін і невідомий кинувся на нього. Судмедекспертиза нарахувала в нього сім наскрізних поранень.
Особа злочинця була встановлена вже на другий день через дівчину, яка була сусідкою Д. Забєліна. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи затриманий С. визнаний осудним. Була проведена судово- психологічна експертиза емоціонального стану С. в момент скоєння злочину. З’ясувалося, що С. за останні два місяці відчував психічне перевантаження через сімейні негаразди
