ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ - Віктор Бідь

Після прибуття на місце підозрюваний, обвинувачений, потерпілий або свідок вільно викладає відповідні обставини, які пов’язані з подією, що вивчається. Як правило, слідчий намагається встановити шлях проходження до місця злочину, місцезнаходження предметів, які мають значення для слідства, невідомих слідству осіб, обставини, які сприяли скоєнню злочину, та ін.

Проводилося слідство у справі про зґвалтування та вбивство чотирирічної Х. Як підозрюваний фігурував С. У результаті продуманої організації слідства, висунення і перевірки обґрунтованих версій і психологічно грамотно проведених допитів С. визнав себе винним у посяганні на зґвалтування та вбивстві Х.

При виїзді на місце пригоди С. відтворив свої дії стосовно Х. аж до запихання трупа у мішок. При перевірці свідчень він відтворив такі деталі й обставини, які при початковому огляді місця події були перекручені і неправильно відображені в протоколі огляду. Разом з іншими доказами суд визнав С. винним у скоєнні злочину.

У процесі перевірки свідчень на місці пригоди слідчий може зіткнутися з рядом труднощів психологічного характеру. Перш за все можливі неправдиве впізнання і добросовісна омана від потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого чи свідка. У вкрай напруженому психічному стані особа, яку перевіряють, може відчувати ілюзію повторного бачення тих обставин, які в дійсності сприймаються нею вперше. Часом відбувається невпізнання об’єктів і предметів із чітко вираженими впізнавальними ознаками. Все це повинно враховуватися слідчим, викликаючи в одних випадках сумнів у правдивості свідчень цієї особи, а в інших — зміну умов перевірки свідчень на місці події чи викриття в брехні і т. д.

Сильний психологічний вплив на підозрюваного, обвинуваченого мають його пояснення з «запобіганням»: до приходу на місце пригоди особа, яку допитують, має розповісти слідчому, як вона виглядала, де відбувалася подія, яка цікавить слідство, яка обстановка місцевості чи приміщення і т. д. Свідчення на місці пригоди з «упередженим» перешкоджає відмові підозрюваного, обвинуваченого від правдивих показань.

Психологічне значення при перевірці свідчень на місці має і організація фотографування, відеозапису, які відображають дії підозрюваного, обвинуваченого на шляху проходження, при пошуку і свідченнях об’єктів і предметів, виконанні ним окремих операцій і т. д.

Успішне відтворення свідчень на місці події вимагає від слідчого високих організаторських здібностей, спостережливості, твердих навичок і вмінь щодо психологічного аналізу обстановки, фактів і ситуацій.

Правильному розв’язанню завдань розкриття і розслідування злочинів, а також перевихованню тих, хто скоїв злочин, сприяє використання працівниками правоохоронних органів і правосуддя психологічних знань. Однак юридична практика показує, що слідчий і суддя, інспектор карного розшуку і адвокат та інші особи, які представляють правосуддя, не в усіх випадках можуть користуватися в своїй роботі сучасними даними, методами і методиками психологічної науки. Тому виникає необхідність звертатися до експертів-психологів для проведення судово-психологічної експертизи[8], в ході якої професійний психолог отримує нові факти, корисні для встановлення істини в кримінальній справі. Спеціаліст-психолог, який виступає в ролі експерта, може надати слідчому, наприклад, інформацію про особливості сприйняття пам’яті і мислення дітей певного віку чи людей похилого віку, про характерний вплив на перебіг певних психічних процесів особистості та її поведінки стану алкогольного сп’яніння чи стресу тощо. У кримінальному процесі судово-психологічна експертиза виступає як одна із основних форм практичного застосування спеціальних психологічних знань в юриспруденції. Судово-психологічна експертиза є одним із засобів встановлення істини в судочинстві, джерелом доказів. Потрібно відрізняти судово-психологічну і судово-психіатричну експертизи:

• судово-психологічна експертиза вивчає суттєві для кримінальної справи особливості психічної діяльності обвинувачених, потерпілих і свідків;

• судово-психіатрична експертиза вивчає психічні прояви, які виходять за межі норм, тобто є патологічними[9].

Спроби використати судово-психологічну експертизу в кримінальному судочинстві застосовувались давно. Так, ще 1928 р. А. Лурія, вивчаючи психологічні процеси, розробив моторну методику діагностики афективних слідів, яка виявилась прообразом детектора брехні. Але рівень розвитку практичної психології в цей період відставав від потреб юридичної практики, ефективних науково обґрунтованих методик всебічного дослідження особистості не існувало, тому експертні завдання глибоко не вирішувалися. Суттєвий внесок у встановлення і розвиток судово-психологічної експертизи зроблено українськими вченими О. Брусиловським, В. Внуковим, Я. Канторовичем.

Першим вагомим дослідженням в галузі судово-психологічної експертизи була праця О. Брусиловського «Судово-психологічна експертиза». Теоретичні положення, що містяться в ній, та практичні рекомендації не втратили свого значення і дотепер.

Серед сучасних дослідників проблем судово-психологічної експертизи необхідно назвати праці Ю. Грошевого, М. Костицького, М. Коченова, З. Митрохіної, В. Нара та ін.

Загальний предмет судово-психологічної експертизи — особливості психіки тих людей, дослідження яких має значення для встановлення істини в кримінальних справах.

Окремими предметами судово-психологічної експертизи можуть бути:

• наявність або відсутність в обвинувачених у момент скоєння злочину афекту;

• принципова здатність свідків, підозрюваних і потерпілих (особливо дітей) правильно сприймати важливі для кримінальної справи обставини;

• здатність свідків, підозрюваних і потерпілих давати правильні свідчення про суттєві для справи обставини;

• здатність неповнолітніх обвинувачених, які страждають розумовою відсталістю не з причини психічних захворювань, усвідомлювати в повному обсязі значення своїх дій;

• можливість виникнення різних психічних переживань, які перешкоджають нормальному виконанню професійних функцій (наприклад, на залізничному транспорті, в авіації, в діяльності оператора автоматизованих систем управління на виробництві і т. п.).

Окремо слід наголосити: в процесі судово-психологічної експертизи встановлюється