Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

відчувають болю. В ці місця можна біснуватого і колоти і палити—і він нічого не відчує. З давнього часу така мітка вважалась у католиків «найбільш надійним» доказом того, що людина одержима дияволом.

В Ахілла теж знайшлися такі місця. Коли під час припадку йому викручувало руки, їх можна було колоти і щипати, і Ахілл зовсім не помічав цього. Часто він сам собі дряпав обличчя нігтями і бив себе з усієї сили — і теж не відчував болю.

ХТО І ЯК ПОЧАВ «ВИГАНЯТИ БІСА»

До Ахілла прийшов священик. Він намагався його заспокоїти. Але слова духовника на Ахілла зовсім не вплинули. Як тільки священик згадав про біса, Ахілл почав кричати ще дужче. Вигляд цього священика нагадав йому всіх інших священиків, які так багато говорили йому колись про бісів. Святий отець спробував було виганяти біса з Ахілла. Але біс не хотів виходити.

Тоді лікарі наполягли, щоб рідні відвезли Ахілла в хорошу лікарню. Вони були певні, що наука краще допоможе хворому, ніж найбільш умілий і віруючий «виганяльник бісів».

І ось Ахілла відвезли до Парижа і помістили в лікарню Сальнетрієр. Там віддали його під опіку досвідченого лікаря П'єра Жане, людини дуже розумної, яка не вірила ні в яких бісів. Лікар прийшов до висновку, що Ахілла зцілити можна, тільки впливати на нього треба обережно і не відразу. І ось як він почав діяти. Передусім Жане вирішив добитися, щоб Ахілл у всьому його слухався. Він помітив, що сам Ахілл вважає себе безсилим навіть підняти руки; та коли йому наказує диявол, Ахілл робить що завгодно і кориться. Лікар почав з того, що теж почав розмовляти з дияволом, який сидів у Ахіллі.

«Я не вірю в твою силу, — якось сказав йому лікар. — Я повірю в неї тільки тоді, коли ти мені даси якийсь доказ цьому».

«Який?» — запитав «диявол» устами Ахілла.

«Підніми ліву руку цієї людини, тільки так, щоб він сам не знав цього», — сказав лікар.

Ліва рука Ахілла одразу ж піднялась. Але сам Ахілл не помітив цього, тоді лікар звернув його увагу, що рука піднята. Це вкрай здивувало його і він насилу зміг опустити руку.

«Це все витівки диявола», — зауважив Ахілл.

Але «диявол» наче все-таки послухався лікаря. Лікар почав вселяти в хворого то один, то інший наказ, і всі їх той виконував. З волі і навіювання лікаря Ахілл танцював, висовував язик, крім того, за наказом лікаря йому з’являлись різні видіння. Так, наприклад, лікар звелів нібито «дияволу», щоб той показав Ахіллу троянди й уколов йому пальці. І ось Ахілл справді побачив перед собою видіння: чудовий букет троянд, а потім почав кричати, що йому колють пальці. Лікар спробував було заговорити з «дияволом» латинською мовою, але, виявилось, той цієї мови не знав. Воно й зрозуміло: по-латинськи не говорив і сам Ахілл; отже, нізвідки було взятися в його голові і знанням латинської мови. Та «диявол» дедалі більше корився лікареві.

Лікар зажадав, наприклад, від «біса», щоб той усипив Ахілла на доказ своєї могутності, і усипив би зовсім, так щоб той і не міг чинити опір сну. Це було дуже важливо для лікування хворого, тому що Ахілла мучило вже кілька місяців безсоння і жодні ліки не допомагали. Та навіювання лікаря допомогло: «диявол» справді усипив Ахілла. Той заснув глибоким, спокійним сном. Так було знайдено новий засіб проти припадків. Але цей же спосіб дав і ще дещо. Лікар наказав Ахіллу нібито через диявола, щоб той розповів, як почалась у нього така дивовижна хвороба.

І Ахілл цілком щиро розповів лікареві: хвороба почалась у нього тому, що він зробив негарний вчинок по відношенню до своєї дружини. Потім лікар дізнався від Ахілла таким же чином про всі обставини його життя за останній час. І тоді лікар зрозумів, суть хвороби.

Справа полягала ось у чому.

САМОНАВІЯННЯ, АБО РОЗПОВІДЬ ПРО ТЕ, ЧОМУ І ЯК «ВСЕЛИВСЯ БІС» У ЛЮДИНУ

Хвороба почалась з сильного нервового розладу. Розлад же цей стався внаслідок того, що Ахілл незадовго до хвороби зробив негарний вчинок по відношенню до своєї дружини. Він був людиною чесною і дуже вразливою. Ахілл не хотів, щоб дружина і всі люди узнали про його негарний вчинок, і почав стежити за собою, як би про нього не проговоритись. Стежив пильно і напружено і весь час боявся. Цей острах дедалі ставав більшим. Щоб не пробалакатись, Ахілл вирішив, нарешті, зовсім ні про що і ні з ким не говорити. Так почалась його німота, про яку вже тут розповідалось. У цей час нерви Ахілла були вже дуже розладнані від докору совісті, а тим часом його похмурі думки все більше розпалювались. Вони мучили його вдень і вночі. Ахілл почав готувати себе до яких завгодно страждань. Він волів зазнати будь-якого покарання за свій гріх. З дитячих років Ахілл вважав, що хвороба — теж покарання за гріхи. І ось йому почало здаватись, що бог уже послав хворобу. Так відбулося в душі Ахілла дивовижне явище: думка про хворобу вселила в нього саму хворобу.

І хвороба справді з’явилась завдяки такому самонавіянню.

Але чому ж сталося таке самонавіяння? Тому що одна-єдина думка цілком заволоділа Ахіллом. Вона немов заглушила всі інші думки. Ті перестали впливати на його вчинки. Через те Ахілл уже не міг розбиратися в своїх власних вчинках, не міг вирішити, як і коли йому діяти: наприклад, іти чи не йти, говорити чи не говорити, їсти чи не їсти, робити так чи інакше, що робити, що вибрати, яке з рішень або з виходів найкраще. Ахілл почав вагатися і втратив всяке уміння вирішувати і вибирати. Але що значить уміння вибирати із двох або кількох виходів якийсь один? Це значить виявляти в такому виборі свою власну волю. Зникло вміння вибирати і вирішувати, що робити, —