Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін
Або ось іще приклад: про деяких чудотворців і зцілителів розповідають, ніби вони воскрешали мертвих.
Але що таке мертва людина? У мертвого тіло зовсім не може діяти: не працює серце, не тече кров по тілу, не піднімаються і не опускаються груди, не роздуваються легені, які містяться всередині грудей і якими людина дихає, не скорочуються м’язи, а значить, не можуть рухатися руки, ноги, голова і все тіло; без дихання кров стає холодною, отже холоне і все тіло. Мозок обмирає; тому очі, вуха й інші органи чуття теж не можуть діяти, а від цього завмирають і гинуть у людини всі відчуття, всі думки, почуття, бажання і воля. Тіло мертвої людини — ніби поламана машина, котра не може діяти внаслідок того, що зовсім зіпсувалася якась її складова і дуже важлива частина.
Та буває з машинами і таке: їх складові частини зовсім не поламані, а лише зупинились і не діють. Варто тільки пустити таку машину в хід — і вона знову почне працювати. Так само буває і з людським тілом. Іноді воно лише обмирає і тому стає холодним, лежить нерухомо. Життя в такому тілі можна знову відновити, тобто, просто кажучи, тіло можна оживити.
Ось, наприклад, який випадок трапився в Америці років п'ятдесят тому. Якийсь суд присудив до страти людину. Бідолаху повісили. Він висів на шибениці близько години. Коли людину вішають, смерть і настає іноді від нестачі повітря для дихання, але ніякого тілесного пошкодження немає. Лікарі вирішили спробувати оживити цю людину. Суддя дав їм на це дозвіл. Людина була зовсім мертвою, жодна частина тіла її не діяла. Але все-таки тіло було зовсім ціле і не пошкоджене, бо діяльність організму перервали силоміць. Священик відговорював лікарів і просив їх дати мерцю спокій. «Його душа вже в пеклі,— казав він, — і її звідти тепер не повернеш». Проте лікарі не послухали священика: вони міркували інакше. Вони твердили: «Машина людського тіла зупинилась. Життя — це те саме, що робота цієї машини. Спробуємо ж пустити її знову в хід!» Вони взялися насамперед розтирати тіло і нагрівати його. Розтирали і нагрівали довго, близько години, якщо не більше. Потім почали пропускати через нього електричний струм і робити штучне дихання. Возилися ще кілька годин. Тут же стояли суддя та поліцейські і спостерігали.
Раптом усі присутні побачили, що пальці в покійника заворушились. Очі стали нібито ясніші, зіниці розширились. Усім стало зрозуміло, що бідолашний повішений зовсім не мрець. Але побачили це і суддя, і поліцейські і втрутились. Вони відібрали в лікарів повішеного, і його тіло знову перестало виявляти ознаки життя, тобто знову перестало діяти.
Минуло ще години чотири. Проте лікарі не заспокоювались. Вони упросили суддю й поліцейських, щоб ті віддали їм мерця. Лікарі вирішили знову спробувати, чи не можна зробити так, щоб людське тіло все-таки і цього разу почало діяти; іншими словами, щоб знову повернулось до нього життя. Суддя дав на це згоду, а лікарі знову взялися за ту ж роботу. Вони почали ще дужче, ніж до цього, розтирати і гріти мерця, пропускали через нього електричний струм, докладали всіх зусиль для його оживлення. Так минуло кілька годин. І суддя, і священик анітрохи не сумнівались в тому, що із зусиль лікарів нічого не вийде, бо «душа — в руці божій».
Та вони помилились. Адже людське тіло все-таки було не ушкоджене і тому потроху знову почало діяти. Знову розширились зіниці, інакше кажучи, ожили ті нерви, які керують їх розширенням, а значить, ожив і мозок, що завідує цими нервами. З тієї ж причини заворушились також пальці рук і ніг, а потім тихо-тихо, ледве чутно, почало битися серце. Потроху його биття прискорювалось. І раптом мрець зітхнув. Зітхнув тому, що його організм, як машину, лікарі знову пустили в хід. Минула б ще година або дві,— і людина, вбита кілька годин тому, безперечно, ожила б. Але тут знову втрутились суддя, поліцейські і кати. Вони остаточно відібрали бідолашного з рук лікарів, терпляче почекали доти, поки знову не зупиниться життя в тільки що оживленому людському тілі, а коли життя зупинилось — як це буває і з машиною, погано пущеною в хід, — наказали закопати мерця в землю. Так і було зроблено[29].
Однак усім стало зрозуміло після цього жахливого випадку що людське життя може ніби зникати, а потім з’являтись знову. Все залежить від того, ушкоджене чи не ушкоджене тіло.
Іноді буває так, що діяльність тіла сама собою зовсім припиняється в людині, і людина обмирає. Тоді вона лежить нерухома холоне, нічого не відчуває і не усвідомлює. Постає це звичайно через те, що раптом перестає діяти людський мозок. Це може статися з різних причин, наприклад внаслідок деяких хвороб, особливо нервових. Інколи так обмирають істеричні жінки v чоловіки.
Таке глибоке обмирання, схоже на смерть, зветься летаргією Летаргія трапляється досить часто у жінок, які недавно розродилися. Бувають такі випадки обмирання і з дівчатами.
Якось в Сергіївській пустині, поблизу Петербурга, обмерла дівчина пролежала в труні кілька днів. Її не зуміли оживити, і вона, кінець кінцем, померла, бо нерухоме лежання викликало застій крові, тіло почало псуватися — адже воно часом загниває і в живих хворих. Але іноді летаргічний припадок минає — тіло знову починає діяти, інакше кажучи, життя повертається, і мрець оживає. Інколи його обмирання триває дуже довго.
Так, наприклад, у Парижі, в лікарні Сальгіетрієр, одна сорокап’ятилітня жінка пролежала як
