Після війни. Історія Європи від 1945 року - Тоні Джадт

196

Із 1989 року — Республіка Союз М’янма. — Прим. наук. ред.

197

У 1968 році (коли повстання в Анголі, що розпочалося в лютому 1961 року, тривало вже сім років) португальського диктатора, вченого Антоніу ді Олівейра Салазара запитали, коли він прогнозує незалежність Анголи та Мозамбіку, португальських колоній в Африці. «Це проблема на століття, — відповів він. — Через п’ятсот років. А тим часом вони мусять і далі брати участь у процесі власного розвитку» (Див.: Tom Gallagher, Portugal. A Twentieth-Century Interpretation, 1983, p. 200). Принципове несприйняття сучасного світу з боку Салазара ввійшло в історію: йому вдалося не пускати «кока-колу» в країну впродовж більшої частини 1950-х років — на це не спромоглися навіть французи.

198

Юліана (1909–2004) зійшла на престол королеви Нідерландів 6 вересня 1948 року. — Прим. наук. ред.

199

Центральні держави — військово-політичний блок у Європі в час Першої світової війни, до якого належали Австро-Угорщина, Німецька імперія, Османська імперія та Болгарське царство. — Прим. пер.

200

Час від часу французькі заяви мали підстави: Фелікс Ебуе, генерал-губернатор Французької Екваторіальної Африки в 1945 році, був високопоставленим французьким колоніальним адміністратором, до того ж чорношкірим.

201

Метою Браззавільської конференції губернаторів французьких колоніальних володінь (30 січня — 8 лютого 1944 року) була модернізація французької колоніальної системи. Де Ґолль прагнув зберегти політичне панування Франції над колоніями, навіть шляхом поступок. — Прим. наук. ред.

202

Деякі джерела свідчать про те, що де Ґолль не підтримував відкритих дискусій про колоніальне самоврядування, щоб європейські переселенці, зокрема в Алжирі, не скористалися цією нагодою, аби відокремитися від Франції та створити сегреговану державу за зразком Південноафриканської. Як показали подальші події, таке занепокоєння було небезпідставним.

203

«В’єтмінь» — організація, створена Хо Ші Міном для боротьби за незалежність В’єтнаму від Франції та Японії. — Прим. пер.

204

І для друзів, і для ворогів утвердження Хо Ші Міна в ролі ікони міжнародного комунізму остаточно відбулося 14 січня 1950 року, коли Мао і Сталін першими визнали щойно проголошену Демократичну Республіку В’єтнам.

205

Ці події незабутньо закарбовані в кінодрамі італійського режисера Джилло Понтекорво «Битва за Алжир» 1965 року.

206

Референдум встановлював нову, П’яту республіку. Через три місяці де Ґолля обрали її першим президентом.

207

Коли в 1960 році бельгійці пішли з Конго, то залишили тільки 30 конголезьких випускників університетів для заміщення 4 тисяч адміністративних посад вищої ланки.

208

Упродовж 1954–1962 років в Алжирі служили 2 мільйони французьких солдатів. З них 1,2 мільйона були призовниками.

209

Старий порядок (фр. Ancien Régime) — політичний і соціально-економічний режим, що існував у Франції приблизно з кінця XVI — початку XVII ст. до Великої французької революції. — Прим. пер.

210

Національний інтерес (фр.). — Прим. пер.

211

Цит. за: Fernand L’Huillier, Dialogues Franco-Allemandes 1925–1933 (Strasbourg, 1971), p. 35–36.

212

Сам канал завжди належав до єгипетської території та був беззаперечною частиною Єгипту. Але більша частина його прибутків відходила компанії, яка була власністю іншої держави.

213

Тепер Зімбабве. — Прим. пер.

214

Повстання Мау-Мау вибухнуло в 1952 році як реакція на захоплення земель європейцями. Протистояння, яким була властива надзвичайна жорстокість, тривали до 1956 року. — Прим. наук. ред.

215

29 травня 1953 року Едмунд Гілларі та Тенцінґ Норґей уперше підкорили вершину Евересту. Новина про цю перемогу британської експедиції досягла Сполученого Королівства в день коронації Єлизавети ІІ — 2 червня. — Прим. наук. ред.

216

Цит. за: Alan Milward, The European Rescue of the Nation-State (Berkeley and Los Angeles, U of California Press, 1992), p. 429.

217

Andrew Moravscik, The Choice for Europe. Social Purpose and State Power from Messina to Maastricht (Ithaca, Cornell University Press, 1998), p. 137.

218

Європейська Франція (фр.). — Прим. пер.

219

Микола Булганін обійняв посаду голови Ради міністрів СРСР у лютому 1955 року після усунення Георгія Маленкова. — Прим. наук. ред.

220

Керівництво, призначене Сталіним, непорушно залишалося на місцях, процеси непублічно тривали ще два роки, а 1 травня 1955 року гротескний, завеликий пам’ятник Сталіна було зведено на пагорбі з видом на Прагу. Десталінізація докотилася до Чехословаччини лише через десять років і мала приголомшливі наслідки.

221

Кадар, якого Надь за три роки до того випустив із в’язниці, був призначений першим секретарем угорської Компартії 25 жовтня. Він заступив на місце Ґере, який того самого ранку наказав службі безпеки відкрити вогонь по мирних протестувальниках на Парламентській площі.

222

Те, що радянський лідер знав про це вже 28 жовтня, за три дні до початку англо-французького вторгнення, свідчить про те, що радянська розвідка тоді працювала навіть краще, ніж побоювалися західні союзники.

223

Навіть Гомулка в Польщі доволі швидко погодився з радянськими аргументами. У Польщі відмова Надя від Варшавського договору справді стала приводом для занепокоєння — через свій страх німецького територіального реваншизму поляки були особливо зацікавлені в гарантіях безпеки, які надавала радянська зброя. Утім варто зауважити, що під час зустрічі з Хрущовим у травні 1957 року Гомулка наполегливо, хоч і безрезультатно, намагався вмовити радянського лідера не віддавати Надя під суд.

224

З 1947 по 1979 рік літня резиденція Тіто розташовувалась на острові Великий Бріюн. — Прим. наук. ред.

225

В особливо відсталих організаціях на кшталт французької Компартії (яка тривалий час заперечувала будь-яку інформацію про засудження Сталіна Хрущовим) чимало членів вийшли з партії