Після війни. Історія Європи від 1945 року - Тоні Джадт
293
На момент написання цієї книжки (як і на момент підготовки українського видання — прим. пер.) Соціалістична партія Великої Британії продовжує діяти. Непідвладна для змін та надто маленька, щоб її власна недоречність могла їй зашкодити, вона, напевно, існуватиме вічно.
294
Фрайкор (від нім. «freikorps») — добровольчі напіввійськові формування в Австрії та Німеччині. — Прим. пер.
295
Зокрема, майже сучасника Ґрамші, німецького марксиста Карла Корша й австро-марксистських письменників Отто Бауера й Рудольфа Гільфердінґа.
296
Теза Альтюссера спиралася на дивний структуралістський аналіз Маркса, тогочасна привабливість якого для молодих шукачів Теорії була прямо пропорційна його єзуїтській туманності (на старших науковців його праці не справляли враження). Але наголос на авторитетності був цілком чіткий: існує лише один правильний підхід до прочитання Маркса, стверджував він, і цей підхід — його. У Франції зірка Альтюссера зайшла разом із занепадом Партії, ідеї якої він підтримував. Сьогодні його хитка популярність обмежена маргінальними колами англо-саксонської наукової спільноти.
297
Вони мали рацію. У 1967 році бельгійський ситуаціоніст Рауль Ванейґем писав: «У світі екстатичних задоволень ми можемо втратити тільки нашу нудьгу». З позиції сьогодення важко збагнути, які були ці афоризми — дотепні, безневинні чи просто цинічні. У кожному разі вони практично ніяк не ставили статус-кво під загрозу.
298
Франц Фанон (1925‒1961) — франко-алжирський психіатр, філософ; у книжці «Гнані і голодні» дослідив те, як ситуація колоніалізму впливає на індивіда. (Український переклад твору опубліковано у 2016 році у видавництві «Вперед».) — Прим. пер.
299
Тривалий час це було приводом для конфліктів. У січні 1966 року, після багатомісячної полеміки в комплексі студентських гуртожитків в Антоні на півдні Парижа, новопризначений директор запровадив радикальні на той час зміни. Дівчата та хлопці, старші за двадцять один рік, відтоді могли приймати осіб протилежної статі у своїх кімнатах. Ті, кому ще не виповнилося двадцяти одного, могли робити це з письмового дозволу їхніх батьків. Ніде більше такої лібералізації не відбулося.
300
Міністр з питань молоді, якийсь Франсуа Місоф, приїхав до Нантера, щоб відкрити новий спортивний майданчик. Кон-Бендіт, місцевий студентський бунтар, запитав, чому Міністерство освіти нічого не робить, щоб розв’язати питання гуртожитків (або, за його висловом, «сексуальні проблеми»). Купившись на провокацію, міністр відповів, що, якщо Кон-Бендіт має сексуальні проблеми, він може стрибнути в чудовий новий басейн. «Саме такою, — відповів Кон-Бендіт, який був наполовину німцем, — була б відповідь Гітлер’югенду».
301
Як з’ясувалося, для того щоб з’їздити до підрозділів французької армії в Німеччині й отримати запевнення в їхній вірності та готовності діяти, якщо до цього дійде. Однак тоді про це не знали.
302
Вочевидь, це була неправда. Французька Компартія в 1968 році не мала жодної чіткої стратегії, окрім поливання брудом студентів-радикалів і спроб зберегти свій вплив у робітничому русі. Вона навіть уявити собі не могла захоплення влади, не кажучи вже про те, щоб це реалізувати.
303
Серед студентських лідерів не було жінок. На тогочасних світлинах та у випусках новин дівчат було добре видно на плечах їхніх хлопців, але в студентській армії вони в найкращому разі сиділи на лаві запасних. Протест молоді 1968 року багато в чому стосувався сексу, але його учасників мало непокоїли питання гендерної рівності.
304
На момент підготовки українського видання Алену Крівіну виповнилося 79 років. — Прим. пер.
305
Цит. за: Robert Lumley, States of Emergency. Cultures of Revolt in Italy from 1968 to 1978 (London, 1990), p. 96.
306
Пісня італійського барда Альфредо Банделлі. — Прим. пер.
307
Капо — «бригадир», наглядач у тюрмі або концтаборі, часто безпосередньо в’язень табору. — Прим. пер.
308
Національно-демократична партія Німеччини — ультраправа, неонацистська партія, діяла з 1964 року. — Прим. пер.
309
Сам Західний Берлін тоді почасти перетворився на осередок альтернативної культури. Закосніле від особливого стану ізоляції в центрі міжнародної політичної напруги, залежне від вказівок з Бонна та Вашингтона, у стані постійної невизначеності, місто зависнуло в часі та просторі. Через це воно дуже приваблювало дисидентів, радикалів й усіх тих, хто шукав політичної та культурної периферії. Іронія становища Західного Берліна, яка полягала в тому, що його виживання як богемного авангарду Заходу повністю залежало від присутності американських солдатів, залишилася непоміченою багатьма його молодими мешканцями.
310
Відлуння цієї перестановки знову можна було почути під час першої війни у Перській затоці в 1991 році, коли її критики в Німеччині не гребували називати Америку державою, яка вчинила головні воєнні злочини ХХ століття… а Німеччину — її першою жертвою.
311
«Штурмовик» (нім.) — пропагандистський журнал, який виходив у нацистській Німеччині впродовж 1923‒1945 років (з перервами). — Прим. пер.
312
Яцек Куронь (1934‒2004) — польський політик, народився у Львові. Разом із Каролем Модзелевским (1937‒2019) долучився до заснування руху «Солідарність». У демократичній Польщі був незмінним головою комісії у справах національностей, а питання польсько-українських відносин та примирення стало одним із центральних у його діяльності. — Прим. пер.
313
Хоча на зміну йому з’явилася нова міфологізована версія, у якій самому Сталіну — та його злочинам — приділяли поверхову увагу.
314
Довіра до радянської системи значною мірою залежала від її спроможності отримувати результати від землі. Упродовж більшої частини її вісімдесятилітньої історії сільське господарство так чи інакше перебувало на грані катастрофи. Європейського жителя у ХVIII столітті чи навіть африканця у ХХ столітті це не дуже здивувало б; але Радянський Союз був зобов’язаний дотримуватися набагато вищих стандартів.
315
«Новый мир»
