Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

Тільки після того, як минуло півтораста днів, твердить «святе письмо», «бог згадав про Ноя, і про всіх звірів, і про всіх скотів, і про всіх птахів, і про всіх гадів-плазунів, що були з ним у ковчезі; і навів бог вітер на землю, і води спинилися», а потім почали спадати і спадали теж півтораста днів.

Але як міг вітер спинити повідь, що затопила всю земну кулю, всі країни? І в який бік мав дути вітер, щоб прогнати воду? І куди саме її прогнати? Про це в «святому письмі» нічого не сказано. Все це так і лишається незрозумілим. У всякому разі, вода всюди спала і кудись витекла. Після трьохсот сорока днів плавання, розповідається далі в «святому письмі», Ной відчинив, нарешті, вікно ковчега і випустив з нього ворона, щоб той подивився, чи спала, вода на землі. Ворон, «вилетівши, відлітав і прилітав, поки осушилася земля».

Потім Ной випустив від себе голуба. «Але голуб не знайшов спокійного місця для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег…»

Через сім днів Ной знову випустив голуба, і голуб повернувся до нього у вечірній час, і був «свіжий маслиновий листок у роті, в нього: і Ной узнав, що вода зійшла із землі».

Так зі слів «святого письма» закінчився потоп. Ковчег Ноя: зупинився, як відомо, на горах Араратських. А Ной і вся сім я його і всі живі істоти вийшли з ковчега. І бог сказав їм: «Плодіться і розмножуйтесь і наповнюйте землю». «Не буду більше проклинати землю за людину і не буду більше вражати все живе, як я зробив». «Не буде більше винищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу для спустошення землі».

І бог послав райдугу в хмарі, щоб вона була знаменням (вічного) завіту між богом і землею.

Про райдугу в «святому письмі» розповідається теж як про чудо. «Святе письмо» пояснює, що вона з’явилася не сама собою, як це буває звичайно, а її навмисне утворила «надприродна сила».

Такий відомий стародавній єврейський переказ про всесвітній потоп в тому вигляді, як його подано в книзі Буття.

Багато що в цьому переказі для теперішніх людей зовсім незрозуміле і здається неймовірним і чудесним. А з другого боку, в «святому письмі» говориться як про чудо про те, що зовсім не вважається чудом. Так, наприклад, хто ж тепер вважає райдугу за чудо?

Та чи не можна зрозуміти і чудесне? Чи не можна пояснити і неймовірне? Адже не всі таємниці вічно лишаються таємницями і чудеса — чудесами. Багато їх давним-давно розплутано і пояснено, як про те вже розповідалося в цій книзі. Для того щоб пояснити якесь чудо чи таємницю, насамперед треба знати, з якого саме кінця підійти до них. Головний інтерес науки в тому і полягає, щоб пояснювати незрозуміле і розплутувати всякі таємниці.

В цьому саме і виявляється велика сила людського розуму. Він навмисне шукає різні таємниці і чудеса, а розплутавши їх, каже всім: «От подивіться, що ви вважали за чудо! От полюбуйтеся, як ви плуталися в темноті!» Це дуже ясно видно на розкритті дивовижної таємниці всесвітнього потопу.

Тепер її розплутано і пояснено. І ці пояснення перевірено точно і цілком певно.

Іноді здається, що ніяка перевірка зовсім неможлива. Як, наприклад. перевірити дуже старовинний переказ? Адже те, що було, вже минуло і ніколи більше не повернеться, бо перестало існувати. І очевидців немає — вони всі давно померли.

Але в тому ж і справа, що можна перевірити навіть те, що перестало існувати. Зробити це можна по різних залишках і слідах, котрі збереглися до нашого часу з тієї давнини, про яку йде мова.

Ось, наприклад, розповідь про всесвітній потоп, записана в книзі Буття. Але що ж являє собою ця книга? Сама вона достовірна чи ні?

Все це треба узнати і дослідити.

Коли, як і хто написав книгу Буття? Якою мовою? Чи писав її сам пророк Мойсей? Чи точними дійшли його писання до наших часів? Чи не переробив їх хто на свій лад? Усе це треба теж дослідити і розплутати, перш ніж повірити будь-якому слову старовинної книги.

Коли з’ясується, що не можна вірити книзі,— то не можна довіряти і її розповідям про всесвітній потоп.

Про це тепер і піде мова.

Про всесвітній потоп, як уже зазначалося, розповідає книга Буття. Хто ж написав цю книгу? Кажуть, її написав сам Мойсей. Ще кажуть, що він написав також чотири біблійні книги: Ісход, Левіт, Числ і Другозаконня.

Ці п’ять книг звуться П’ятикнижжям Мойсея. якого вважають пророком. Про нього кажуть, що він розмовляв з «самим богом» і написав ці книги з його слів.

Але звідки знають, що саме Мойсей написав ці книги? В самих книгах про це не сказано жодного слова. Про Мойсея згадується лише в заголовках книг. А заголовки ці написав не сам

Мойсей, їх написано через дві тисячі років після нього. Хто ж їх написав? Невідомо. Правильно чи неправильно написав? Теж невідомо. У всякому разі, вірити їм не доводиться.

Коли ж жив Мойсей? Він народився «приблизно» за 1350 років до нашої ери. В книзі Другозаконня (глава XXXIV, стихи 5 і 6) описано смерть і похорон Мойсея. А про книгу Другозаконня кажуть, що писав її сам Мойсей. Але хіба міг він особисто описати свій власний похорон? Зрозуміло, це місце написав уже після смерті Мойсея хтось інший.

У тому ж Пятикнижжі, а саме в книзі