Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

враховуючи земноводних, та один мільйон порід жуків, мух, метеликів, павуків, та понад 19 000 порід земних черв’яків, та безмірно велике число порід різних дрібних істот, яких іноді й не видно неозброєним оком. Такі, наприклад, холерні й інші мікроби, бацили тощо. Якщо потоп був, то довелося б і їх врятувати, тому що багато з цих порід теж гине від води. Але, як відомо, вони живуть і досі. Виходить, на кораблі мала поміститися величезна кількість різних живих істот, починаючи від велетнів — слонів і носорогів і кінчаючи мікробами, що не переносять води.

Але яких же розмірів потрібен корабель, щоб на ньому розмістилася така велика кількість тварин з запасами їжі для них?

У деяких легендах сказано, що цей корабель був завдовжки триста, завширшки п’ятдесят, заввишки тридцять ліктів. Лікоть — це старовинна міра довжини, не більше п’ятдесяти трьох сантиметрів. При такому розрахунку виходить, що рятувальний корабель мав довжину сто шістдесят метрів, а ширину близько двадцяти семи метрів. Отже, цей корабель був дуже великим. А якщо так, то він мав бути ще й дуже міцним. Інакше він одразу розвалився б від ваги тварин і натиску хвиль. Перший порив бурі вмить потопив би його.

Проте спорудити такий великий і міцний корабель — справа неймовірно важка. І це не тільки для тих, але й для теперішніх часів. їх не легко збудувати навіть із заліза, не те що з дерева. Навіть за допомогою машин і обчислень вчених-інженерів. Щоб спорудити такий корабель, потрібно дуже багато часу і тисячі працівників. А до всесвітнього потопу не було ні машин, ні вмілих інженерів, ні досвідчених робітників.

ЯК МОГЛИ ЛЮДИ ЗІБРАТИ І РОЗМІСТИТИ ВСІХ ТВАРИН НА ОДНОМУ-ОДНІСІНЬКОМУ КОРАБЛІ?

Проте збудувати такий корабель — це ще півділа! Значно важче навіть на такому великому кораблі розмістити всіх сухопутних тварин і їжу для них. Для цього треба було б збудувати корабель значно більший.

Та і це ще не все! Припустімо навіть, що всі тварини якось розмістилися на кораблі. Але як же вони там не зжерли одне одного? У всякому разі спокуса була надзвичайно велика, і найкровожерливіші тварини мусили стати під час потопу дуже покірливими. Зрозуміло, і це чудо. Це навіть цілий ряд чудес.

Однак ще дивовижніше ось що: як же всі сухопутні тварини зібралися до корабля з усіх країн світу? І до того ж зібралися у визначений місяць, день і годину? Як же вони з холодних країн прибули в жаркі, де вони й жити не можуть? І як це всі вони визначили час, у який треба прибути до корабля? І чому вони прибули до нього саме парами?

Як це все трапилось? Жоден переказ про потоп цього не пояснює. З усіх переказів не можна довідатися, чи самі тварини прийшли, чи їх збирали господарі корабля. Але для цього їм довелося б роз’їжджати по всіх країнах світу—і холодних, і жарких, і по островах, розташованих серед океану, причому подорожувати так не рік і не два, а багато десятків років. І плавати на старовинних човнах по бурхливих морях, і мандрувати на конях і верблюдах по безкраїх пустелях, і так від одного кінця землі до іншого.

Не пояснюють стародавні легенди про потоп ще й от чого: як же перебиралися через океани і моря різкі сухопутні звірі і птахи, котрі не вміють ні плавати, ні літати?

Але ще більше дивує ось що: чому, наприклад, боги погубили всіх тварин сухопутних, але не захотіли знищити тварин морських і інших істот, що жили у воді? В різних легендах розповідається, що боги погубили тварин за людські гріхи, хоча ці тварини ні в чому не могли бути винними. Але припустімо, що це навіть і так. І все-таки незрозуміло, чому ж сухопутні тварини відповідали за людські гріхи, а кити, риби й інші морські істоти — анітрохи. Невже ж сухопутні заслужили гнів богів тільки тому, що не вміли плавати? Чи боги перестали розбиратися, хто правий і хто винний? Виходить, в такому разі, що й боги чинять великі несправедливості.

ЩО РОЗПОВІДАЄТЬСЯ ПРО ПОТОП У КОРАНІ

Ось у цьому саме й полягає головна незрозумілість усіх переказів про всесвітній потоп. Справді, якщо такий потоп мав місце, значить, це було не що інше, як чудо: він сам собою виникнути не міг. Для цього, безперечно, потрібно було втручання в людські справи якихось «таємничих сил». Ті самі сили, виходить, і винні в цьому великому лихові.

Що ж це були за сили? За одними переказами про потоп, це були сили злі, за іншими, — добрі. Але ці добрі сили все-таки наслали на людей страшну кару за їхні гріхи. Так, наприклад, американські індіанці вірять у Великого Духа, вважаючи його богом добрим і світлим. Таким же вважають магометани і свого аллаха.

В «священній» магометанській книзі — корані теж розповідається про всесвітній потоп, що його колись наслав аллах за гріхи людського роду: аллах «відчинив небесні двері для води, що лилася зливою, і вода небесна з’єдналася з водою джерел». А Ноя аллах носив «на кораблі, зробленому з дощок і цвяхів».

І та ж «священна» книга коран твердить, що аллах — і всеблагий, і всезнаючий, і всемогутній. Але як же могло трапитися, що всеблагий аллах наслав на людей таке лихо? Коли він і справді всеблагий і милосердний, то як же він міг тоді вчинити таке зло? Хіба добрий той, хто робить лихо? А всеблагий і милосердний аллах зробив не тільки зле, а й несправедливе діло: адже під час потопу загинули не лише дорослі грішники, але й безгрішні немовлята і всі сухопутні тварини. А їх же за що погубив аллах? Невже ж це справедливо — карати одних за провину інших? Усі віруючі люди повинні, звичайно, розуміти, що хто чинить несправедливість, той грішить. Виходить, і сам аллах, заподіявши велике і несправедливе зло, вчинив