Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

Найголовніша причина поводей — циклон зі зливою і підводний землетрус.

Циклон — це вихроподібна буря, надзвичайної сили ураган. Такі бурі нерідко трапляються в Індійському й інших океанах і спустошують їхні береги. Під час таких циклонів повітря крутиться з страшенною силою величезним вихором. Поперечник вихору буває іноді кілька сот верст, і при цьому вітер мчить з неймовірною швидкістю по океану, налітає інколи на береги і спустошує їх. Сила таких ураганів величезна. Вони все руйнують і спустошують на своєму шляху. Руйнують навіть великі кам’яні будівлі. Вітер ламає будинки, перевертає кам’яні стіни, навіть поїзди. Крім того, він може викликати страшенні поводі. Під натиском вітру течія рік сповільнюється, і вода в них підіймається, виходить з берегів і заливає землю. А хвилі моря навалюються на береги рік, що раптово розлилися. Був, наприклад, такий випадок 5 жовтня 1864 року в Калькутті. Під час циклону тоді загинуло од вітру і, головним чином, від поводі більше 187 тисяч чоловік. З цієї ж причини вийшла з берегів у 1876 році ріка Брамапутра, що потопила, як уже зазначалося, 250 тисяч чоловік.

Але ще страшніші ці бурі, коли одночасно з ними починаються землетруси. Бували неодноразово і такі випадки. При цьому двигтіли і земля, і морське дно.

Під час землетрусів, навіть у безвітряний день і в спокійному морі, здіймається висока й могутня хвиля. Спочатку море ніби відступає од берега, а дно моря на великому просторі швидко осушується від води; а потім, через кілька хвилин, ця велетенська хвиля відразу насувається на суходіл і затоплює іноді широку смугу берега.

Траплялися випадки, коли одна-однісінька хвиля такого розміру чинила страшенні спустошення. Так, наприклад, 1 листопада 1755 року стався сильний землетрус у Португалії. Задвигтіли і суходіл, і морське дно. Море спочатку відступило од берегів, а потім налетіло на них величезною хвилею. Ця хвиля мала понад 27 метрів заввишки, а в деяких місцях була ще вищою. Вода залила суходіл на 16 кілометрів від берега. Виникла страшенна повідь, справжній потоп. У цей час загинуло понад 60 тисяч чоловік.

Ще вищою була хвиля, коли почався землетрус у Калао (Південна Америка) в 1586 році.

Іноді під час одного і того ж землетрусу такі хвилі налітали на суходіл одна за одною і лише поволі втрачали свою силу і меншали.

Таке лихо трапилося і в тій країні, де колись носився на хвилях у кораблі Сітнапістім із своєю сім’єю.

Це сталося в Месопотамії, там, де течуть дві великі ріки, Тігр і Євфрат. Лихо трапилось давно, дуже давно, коли ще не було побудовано ні Вавілона, ні Ніневії. А втім, Месопотамія була тоді вже досить заселеною людьми. Народ там займався землеробством, торгував і навіть умів будувати кораблі. Ці кораблі плавали по морю, а не тільки по ріках. Для того потрібні були досвідчені керманичі. Тому про керманича і згадується в переказі про Сітнапістіма.

Землетруси бувають у Месопотамії і в наш час. Також і циклони. Це саме лихо спіткало Месопотамську низовину і в часи Ноя. Саме воно і погубило все її населення, за винятком однієї чи кількох сімей. Лише ті і врятувалися на човнах.

Звичайно, це лихо дуже прикрасили всілякими вигадками. Причина його була незрозумілою, а лихо всім здалося надзвичайно грізним і дивним. Через те люди і побачили в ньому не явище природи, а чудо: вони гадали, що це не звичайна повідь, а «діяння богів», втручання надприродних і таємничих сил у людські справи.

Зрозуміло, таке пояснення — дуже звичайне і легке. Варто лише сказати, що ось у такому лиху винні боги — і ніби вже все зроблено, далі і пояснювати нема чого, бо кожен і так вірить, що без богів ніде не обходиться. А боги відомо як діють: за добрі справи винагороджують, а за злі — карають. «Праведних» вони винагороджують, а «грішних» нищать. Тому і переказ твердить, що Сітнапістім врятувався тому, що був «праведником», а рід людський загинув через свої «гріхи».

Але чому ж боги так діяли? А тому, що так хотіли. От і всі пояснення. Проте ось що заслуговує на увагу: таке пояснення зовсім нічого не пояснює.

І справді, чи можна пояснити якесь лихо втручанням «божества»? Що таке його «хотіння»? А «божество» саме — що таке?

І його «хотіння», і само воно — все це незрозуміло. Отже, пояснювати народне лихо впливом «божества» — значить, пояснювати незрозумілі події таким же незрозумілим і таємничим втручанням незрозумілих істот. Хіба ж це пояснення?

Так пояснювати — значить, просто до незрозумілого додавати ще більш незрозуміле.

Це не пояснення, а ще більше затемнення. Про це вже неодноразово говорилося в цій книзі. Але це ще не все. Діяли боги: то бог

Бєл, то аллах, то Руагату, то Брама, то Зевс, то біблейський бог. Але який же саме з них спричинив повідь? На це питання кожен народ відповідає по-своєму: «В моїй країні і взагалі на світі зробив потоп мій бог», тобто той самий бог, у якого цей народ вірив.

Отже, скільки вірувань, стільки і різних пояснень. І це — пояснення одного й того самого потопу чи поводі. Як же це так? А де ж істина? Де ж її шукати так, щоб не було плутанини?

Істину треба шукати не у віруваннях людей, а в обставинах справи. Адже велика повідь могла статися лише тому, що були якісь обставини, наприклад, така ось буря, такий от землетрус, низький месопотамський берег, велика ріка, вітер, що дув саме проти п течії, і різні інші обставини.

Були б такі ж обставини в якійсь іншій країні — була б там і така ж повідь.

Вона справді і сталася з різних, цілком природних