Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

цим самим дуже великий гріх. А той, хто вважає всесвітній потоп справою аллаха, вже не може ставитися до нього ні як до всеблагого, ні як до святого. Із цього видно, що знову виходить плутанина в думках тих людей, які вважають всесвітній потоп чудом чи справою «рук божих».

Однак плутанина тут лише починається. В «священній» книзі магометан сказано, що аллах не тільки всеблагий, але й всезнаючий. А коли він всезнаючий, то, виходить, заздалегідь мав знати, якими будуть люди, коли він їх створить. Заздалегідь мусив знати він і те, за що, як і коли доведеться йому їх карати, — і все-таки створив їх. У всякому разі, аллах аж ніяк не перешкоджав тому, що люди почали грішити. Отже, він або не зміг перешкодити, або не захотів. А коли він цього не захотів, то, значить, він не всеблагий. Якщо він не зміг цього зробити — то, виходить, не всемогутній. І як би не ставилися магометани до цих слів своєї «священної» книги, завжди має місце і тут велика плутанина.

Але чому ж вона виникає? Тому що віруючі магометани обвинувачують за всесвітній потоп не кого іншого, як свого аллаха.

Та, можливо, аллах до цього зовсім не причетний, а потоп викликали якісь інші «таємничі сили»? Чому в такому разі аллах не перешкодив їм губити людство? Це значить, що він не схотів або не зміг їм перешкодити, або ж зовсім не знав, що чекає рід людський. А якщо так, то, виходить, і в цьому разі він або не всеблагий, або не всемогутній, або не всезнаючий. А це означає: коли хтось вважає, що аллах має такі властивості, той уже не повинен вірити, ніби потоп зробив саме він.

Проте як же бути в такому разі з всесвітнім потопом? І як пояснити його? Чи, можливо, ніякого потопу ніколи і не було? Найкраще — дослідити, хто, де і як про нього розповідає.

ЩО РОЗПОВІДАЄ ПРО ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП БІБЛІЯ

Про нього розповідається, наприклад, у «святому письмі».

В біблії, в книзі Буття, в VI, VII і VIII главах, розповідається про всесвітній потоп досить докладно. Кажуть, мовби цю книгу написав колись сам Мойсей, славнозвісний староєврейський «святий» пророк. Ще кажуть, що він написав книгу Буття зі слів «самого бога». І ось що розповідається в книзі Буття про велике криваве чудо всесвітнього потопу.

Коли люди почали розмножуватись на землі, побачив господь, що велика розпуста людей і що думки й помисли серця їхнього злі в усякий час.

І, бачачи це, розкаявся господь, що створив людину на землі, і засмутився в серці своїм.

«І сказав господь: винищу на землі людей, яких я створив, — від людини до худоби, і гадів, і птахів небесних знищу, бо я розкаявся, що створив їх».

На одну тільки людину на всій землі, з усього людського роду «зійшла благодать перед очима господа».

То був Ной, «людина праведна й непорочна в роді своєму».

Таку людину бог не захотів губити. Тому він попередив Ноя про те, що має намір незабаром винищити все людство і навіть всіх живих істот — за гріхи людей.

Так пояснюються в книзі Мойсея причини всесвітнього потопу. Це страшне лихо було послано на землю навмисне. І послано проти роду людського. І саме для його цілковитого винищення, аж до невинних немовлят. І не тільки їх, але і всіх істот земних. Могли не боятися загибелі лише ті тварини, які населяли воду, — вони були наче убезпечені проти потопу, він не загрожував їм. Гнів божий на них не поширювався.

Чому ж господь наслав потоп на земну кулю? Біблія твердить, що це було зроблено «за гріхи людей». Тих самих людей, яких бог же, за біблією» і створив і про яких заздалегідь знав, що вони грішитимуть і що йому ж доведеться винищувати їх усіх відразу.

Ще в «святому письмі» прямо сказано, що за гріхи одних, тобто декого з тих, які провинилися, бог винищить усіх. Далі в книзі Буття розповідається, що бог звелів Ною збудувати ковчег завдовжки триста, завширшки п'ятдесят і заввишки тридцять ліктів, обсмолити його зсередини та зовні і завести в цей ковчег з усякої худоби, з усіх гадів, і з усіх тварин, і від усякої плоті по парі, чоловічої статі і жіночої, щоб вони залишилися живими разом з Ноєм. І з усіх птахів за родом їх. І з усіх тварин за родом їх, і з усіх тих, що плазують по землі, — за родом їх.

Іще бог звелів Ною взяти собі «всякої їжі, якою живляться»: «і збери (її) собі, і буде вона для тебе і для них їжею».

І Ной збудував дуже великий і дуже міцний ковчег і помістив туди всіх сухопутних тварин.

Скільки саме тварин помістив Ной у свій ковчег і як збирав їх до ковчега — про це і в «святому письмі» не сказано жодного слова.

У всякому разі ковчег Ноя був готовий до плавання по дуже бурхливих хвилях безкрайого моря. Ной зайшов у ковчег, і сам бог замкнув за ним двері. Після цього «розверзлися всі джерела великої безодні, і вікна небесні відчинилися, і лився на землю дощ сорок днів і сорок ночей», «водою покрилися всі високі гори, які є під усім небом». «На п’ятнадцять ліктів піднялася над ними вода, і покрилися (всі високі) гори. І позбулася життя всяка плоть, що рухається по землі… все, що мало подих духа життя в ніздрях своїх на суші, вмерло. Загинула усяка істота, що була на поверхні (всієї) землі… Залишився тільки Ной і що було з ним у ковчезі. Вода ж прибувала на землі сто п’ятдесят днів».

З цих слів «святого письма» видно: якимось чудом води з’явилося так багато, що її повністю вистачило, щоб затопити всю землю вище найвищих гір.