Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

Числ, сказано, що «Мойсей був людиною найлагіднішою з усіх на землі (глава XIX, стих 3). В книзі Другозаконня теж сказано: «І не було в Ізраїлі пророка такого, як Мойсей» (глава XXXIV, стих 10). Але чи міг пророк написати про себе такі слова? Зрозуміла річ, такі люди, як Мойсей, так про себе не пишуть і себе не хвалять. Отже, і ці слова в біблії написав хтось інший, тільки не Мойсей. Виходить, ГГятиккижжя писав принаймні не він один: цю книгу складали різні люди і з різних джерел. А люди, як відомо, можуть помилятися.

Це видно і з іншого. Наприклад, може чи не може бог суперечити самому собі? Якщо ГТятикнижжя написано зі слів «самого бога», то, зрозуміло, в ньому не повинно бути ніяких суперечностей. Але насправді такі суперечності в ГГятикнижжі є. Ось, наприклад, у VI главі книги Буття сказано прямо і ясно, що бог звелів Ною ввести в ковчег «з усіх тварин і всякої плоті по одній парі». А трохи далі, в VII главі тієї ж книги Буття (стихи 2, 3). написано вже зовсім не те. Там сказано, що бог звелів Ною взяти з собою «всякого скоту чистого по сім чоловічої статі і жіночої, а з скоту нечистого по дві чоловічої статі і жіночої; так само і з птахів небесних чистих — по сім, а нечистих по дві». Якому ж слову «святого письма» треба вірити?

Є в Пятикнижжі й інші розбіжності. Мимоволі виникає думка, що і в розповіді про погоп всесвітній дуже наплутано. Отже, і цій розповіді вірити слово в слово не доводиться.

ЧИ ЛЕГКО ЧИТАТИ І РОЗУМІТИ БІБЛІЮ

Тепер ми читаємо біблію російською мовою. На цю мову її перекладено з страроєврейської. Є і єврейські друковані біблії. Але книгодрукування придумано лише п’ятсот з лишком років тому. А до того часу всі книги були рукописні. Чи є серед рукописних біблій та, яку колись написав сам Мойсей? Скільки її не шукали, ніде не знайшли. Очевидно, вона до нашого часу не збереглась — загинула. Найстаровинніший рукопис біблії, що дійшов до нас, написано лише 900 років тому, в 1009 році нашої ери, або на 2359 років пізніше за час, коли жив Мойсей. Цей рукопис тепер зберігається в Ленінграді, в бібліотеці імені М. Є. Салтикова-Щедріна, і кожен може його там бачити. Більш старовинної єврейської біблії до нас не дійшло зовсім[9].

Дві тисячі триста п’ятдесят з лишком років — це ж дуже великий час. За цей час єврейський рукопис, що його написав сам Мойсей, переписували, певно, безліч разів, і при кожному переписуванні, зрозуміло, переписувачі робили немало помилок. Були в них помилки і випадкові, і навмисні: дещо вони вставляли, дещо пропускали, дещо переробляли. Як же тепер розібратися, що в біблії «від бога», а що від людей?

Але переписувати старовинну єврейську книгу слово в слова ще не так важко, хоча й тут люди раз у раз помилялися. Значно важче розуміти ту мову, якою цю книгу написано. А написано її староєврейською мовою, дуже важкою для розуміння, отже, і для перекладу. І ось які обставини утруднюють читання староєврейських рукописів, написаних навіть сімсот-вісімсот років тому: стародавні євреї писали свої книги самими приголосними буквами, пропускаючи всі голосні, тобто — а, о, у, е, і та інші.

Що ж значить— писати самими приголосними буквами? Це те саме, якби замість слова «кров» написати лише три літери — крв, а голосну букву «о» пропустити: читач, мовляв, сам повинен догадуватися, що означає крв. Можливо, ці три букви означають «кров»? А може, «криво»? А може, «корова»? А може, «коровай»? У всіх цих словах голосні букви різні, а приголосні — к-р-в — однакові.

Або ось, наприклад, ми написали рк. Що воно означає? «Руку»? Чи «рака»? Чи