Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану - Олексій Анатолійович Кононенко

пилюка від ворога; Казан говорить: «Якби то були козли, був би один стовп чи два; це ясно, що стовпи, які наближаються до нас, від ворога». Пилюка розсіялась; показалося світле, як сонце, лискуче, як море, чорніюче, як ліс; показалися шістнадцять тисяч ґяурів у сіряках із собачої шкіри, у шапках із повсті, (ґяурів) нечистої віри, з воронячою мовою. Казан велів привести свого буланого коня, сів на нього; його син Уруз натягнув повід, почав збуджувати свого бедуїнського коня, вийшов назустріч; він говорить: «Прийди сюди, батьку мій, Казане! Що приходить, чорне, як (бурхливе) море? що приходить, світле, як вогонь, блискуче, як зірка? Вустами, язиком дай мені (вістку), (скажи хоч) п'ять слів; хай буде моя чорна голова жертвою, батьку мій, за тебе!» Казан говорить: «Прийди сюди, леве мій, сину! Те, що приходить, лискуче, як чорне море, це – військо ґяурів; те, що приходить, світле, як сонце, це – шоломи на головах ґяурів; те, що приходить, блискуче, як зірка, це – списи ґяурів. Це – вороги, ґяури нечистої віри, сину!» Юнак говорить: «Чому їх називають ворогами?» Казан говорить: «Сину, тому їх називають ворогами, що, коли ми наздоганяємо їх, ми (їх) убиваємо; коли вони наздоганяють нас, вони (нас) убивають». Уруз говорить: «Батьку, якщо з їхнього середовища уб'ють беків, джигітів, чи вимагатимуть відплати за кров?» Казан говорить: «Сину, хоч би ти убив тисячу ґяурів, ніхто з тебе відплати за кров не вимагатиме; це – ґяури нечистої віри. Доречно, вони опинилися тут, але недоречно ти опинився зі мною, сину!» Тут Уруз заговорив – подивимось, хане мій, що він говорив: «Прийди сюди, батьку мій, Казане! Піднявшись зі свого місця, я беріг свого бедуїнського коня заради цього дня; день його прийшов; на білій арені я примушу його скакати заради тебе! Свій цяткований уражаючий спис я беріг заради цього дня; день його прийшов; його міцне древко я примушу грати на грудях собаки (ґяура) заради тебе! Свій чорний булатний меч я беріг для цього дня; я примушу його рубати голови ґяурів нечистої віри заради тебе! Моє залізне спорядження з міцними наплечниками я беріг для цього дня; день його прийшов; міцні коміри я примушу зшити (для нього) заради тебе! Міцний шолом на моїй голові я беріг для цього дня; день його прийшов; під міцною палицею я не дам йому зламатися заради тебе! Своїх сорок джигітів я беріг для цього дня; день їхній прийшов; я примушу їх рубати голови ґяурів заради тебе! Своє ім'я «лев» я беріг заради тебе; ухопившись за комір, я зійдусь з ґяуром заради тебе! Вустами, язиком (дай) мене вістку, (скажи хоч) кілька слів; хай буде моя чорна голова жертвою, батьку мій, за тебе!» Тут Казан заговорив – подивимось, хане мій, що він говорив: «Сину мій, сину! почуй мій голос, вислухай моє слово! У тих ґяурів стрілець, випустивши три стріли, жодної не розщепить; кат, (навіть) не скрикнувши, рубає голови; кухар перетворює на печеню людське м'ясо; не тобі справитися з ґяурами! Піднявшись зі свого місця, встану я, на буланого коня скочу я; ґяур, що приходить, мій! Я піду, ударю своїм чорним булатним мечем; це – ґяури нечистої віри; я буду рубати їм голови; відходячи, буду битися; відходячи, буду боротися; ти дивись, як я ударяю мечем, рубаю голови, научайся; і те, що упало тобі в чорну голову, теж славно». Тут Уруз заговорив – подивимось, хане мій, що він говорив: «О бек, батьку! я чую; але я не ягня-самець для жертви на Арафаті; батькові дістається син для слави, син підпоясується мечем на гордість батькові; хай буде і моя голова жертвою для тебе!» Тут Казан заговорив – подивимось, хане мій, що він говорив: «Сину мій, сину! У ряди ворогів ти не врізався, голів не рубав, людей не убивав, кров не проливав! Візьми з собою своїх сорок світлооких джигітів, піднімись на вершину крутих гір з прекрасними схилами, дивись, як я буду битися, як буду боротися, як буду рубати мечем, научайся; будь для нас у засідці, сину!» Уруз до слів свого батька дослухався, повернувся назад, взяв із собою своїх товаришів, піднявся на вершину високих гір. У ті часи син слово свого батька не порушував; якщо хто порушував, такого сина не сприймали. Уруз на широкому краю (гори) увіткнув свого списа і став. Казан-бек побачив, що ґяури підійшли дуже близько; він зійшов зі свого коня, чистою (водою) зробив омовіння, приклав своє біле чоло до землі, зробив намаз у два поклони, згадав Мухаммеда, чиє ім'я славне. Він змусив очі ґяурів чорної віри вкритися мороком, закричав, пустив коня, понісся назустріч (ґяурам), ударив мечем. Гучно забили барабани, ударили мідні труби із золотим гвинтом. Того дня молодці-беки і герої, відходячи, билися; того дня чорні булатні мечі ударялися один об один; того дня міцні стріли з древком із тростини випускалися; того дня цяткованими уражаючими списами, (як рогами), билися; того дня негідні боягузи видивлялися хованки. Того дня син Казана Уруз дивився і був охоплений любов'ю; він говорить: «Прийдіть сюди, мої сорок товаришів, хай буде жертвою за вас моя чорна голова! Чи бачите ви, як мій батько Казан рубав голови, пролив кров? Юнак-дитина, не всяка їжа рівня іншій, сказав він. Схоже, що мій батько жаліє цих ґяурів. Джигіти мої, хто мене любить! чому ви стоїте? ударимо на один край ґяурів!» Він почав збуджувати свого богатирського коня; Уруз пустив коня на праве крило ґяурів. І з правого, і з лівого боку він звитяжно розсіяв ґяурів; можна було подумати, що на тісній дорозі випав град чи у зграю чорних лебедів влетів сокіл. Він розбив, розсіяв один край ґяурів; ґяури нечистої віри засмутилися, їх охопив жах; хтось із них уразив стрілою бедуїнського коня юнака; кінь упав, ґяури скупчилися над Урузом; сорок джигітів Уруза зійшли з коней, коротко прив'язали (до руки) ремені цяткованих щитів, дістали мечі, довго билися над Урузом.

Густий натовп наводить страх; у глибокій (воді) потонеш; пішому немає надії; (вороги) оточили Уруза справа і зліва, перебили його сорок джигітів, накинулися на юнака, схопили його, зв'язали йому білі руки від (самих) ліктів, прив'язали волосяний аркан до його білої шиї, кинули його лицем вниз і потягнули; стягнули так, що з його білого м'яса пішла кров; змусили його плакати, молячись до батька, змусили ридати, молячись до матері. Із зв'язаними руками, із зв'язаною шиєю, кинувши