Незамінна для нього - Меланія Арт

– Бувай, навзаєм, – ввічливо відповів я.

Я ніяк не можу зрозуміти цього Ярослава. Він поводить себе так, наче ми давні друзі. Він реально намагається втертися в довіру, питання тільки: “Навіщо?”. І з цим контрактом, можливо, він і сам підлаштував? Ну а що, проблеми з’явилися, коли він в офісі почав працювати. Спочатку створив критичну ситуацію, а потім героїчно її вирішив. Ідеальний сценарій для того, щоб ми почали йому довіряти. А це дасть йому змогу просунути свої руки туди, куди йому шлях закритий. В першу чергу це стосується Еллі, на яку він взагалі надто завзято почав звертати свою увагу не тільки в робочих питаннях. Трясця! Знову згадав про їх спільний обід, а це для мене, наче червона ганчірка для бика. Одразу прокидається інстинкт неандертальця – своє в печеру, а конкурента каменем по голові, щоб більше не заважав.

Коротше, треба не розслаблятися, а постійно слідкувати за діями цього Ярослава. 

З такими думками я закінчив свою роботу, переодягнувся в темно-сірий класичний костюм (добре, що завжди на всяк випадок в офісі знаходиться запасний) і поїхав додому. 

***

Не дивлячись на те, що місто стояло в заторах, я доїхав швидко. Доля вирішила трохи виправитися хоч тут. На годиннику була 18:30, Еллі ще, напевно, збирається. Вирішив піднятися у квартиру, заодно перевірити, чи не втекла часом моя танцівниця. Добре, хоч Таша сьогодні до мене подзвонила і запросила до себе в театр. Вона ж повідомила і час, і місце, і те, що я просто зобов’язаний приїхати разом з Еллі. Адже я міг як завжди затриматися на роботі, а у квартирі застати порожнечу. 

– Еллі, я вдома, – повідомив одразу після того, як відкрив двері. 

– Мені ще трішки, Марку. Десять хвилин і я готова, – дякувати Богу, я дочекався відповіді. 

Отже, мій метод переконання був дієвим, тому Еллі не втекла і навіть спокійним голосом мені відповідає. До речі, до біса приємно ось так приходити додому, де не тільки Ігнат мене чекає, а й ще хтось. Не можна радіти чужому горю, але ця ситуація дуже й дуже мені на руку.

– Не поспішай, час ще є. Я на кухні тебе почекаю, – крикнув біля дверей Еллі і пішов у вказаному напрямку.

Виявилося, що вона ще й встигла приготувати грибний суп і погодувати кота. Знаю, що ми зараз поїдемо в ресторан, але втриматися не зміг. Взяв ложку і спробував ще гарячий суп. Боже! Це до неможливості смачно! Бульйон був не надто жирним, але дуже ситним. А ще тут було багато різних приправ, а я саме так і обожнюю. Здається, я ще більше зараз захопився цією дівчиною. Спробувати було мало, тому я взяв тарілку і гарно линув собі цього фантастичного творіння. Давно не їв такої смачної домашньої їжі. 

Я вже саме доїдав, коли за спиною почув:

– Приємного смаку, Марку. Сподіваюсь, ти не проти, що я тут трішки погосподарювала, – ніжно промовила Еллі.

Я повернув голову та й так і застив. Ця дівчина вирішила мене добити. Я не зводив з неї очей, жадібно розглядуючи все. Вона одягнула сріблясту сукню комбінацію з блискучого атласного матеріалу на тонких лямках, яка опускалася до колін, привабливо окреслюючи вигини ідеального тіла. Плечі – повністю відкриті. Волосся розпущене і трішки зібране по боках. На ніжках чорні босоніжки на високих підборах. Еллі виглядала так, наче тільки зійшла з обкладинки модного глянцю. Вона просто досконала! 

– Марку? – я бачив, що вона помітила мій довгий погляд і сама почала важко дихати, саме так, як сьогодні в ліфті.

– Ти дуже гарна, Еллі, – прочистив горло, але однаково сипло промовив їй.

– Дякую, – її щічки почервоніли, скромниця моя. – Ти доїв? Можемо йти?

– Так, – сказав, з неймовірними зусиллями відводячи погляду з її сукні, – це надзвичайно смачно. Дякую, але тобі не обов’язково було готувати сьогодні. Я замовив столик в ресторані поряд з театром, ми ще встигнемо повечеряти.

– А, можливо, скасуємо замовлення, якщо ти не проти, – вона сором’язливо і нереально спокусливо прикусила нижню губу. – Я б краще прогулялася трішки перед початком, але якщо ти ще голодний, то поїдемо туди.

– Ні, після твого супу взагалі більше нічого іншого не хочеться, – одразу ще раз похвалив її кулінарні здібності. – Якщо ти теж поїла, то підемо погуляємо.

– Супер, я не голодна. Отже, можемо йти?

– Так, звісно.

Вона посміхнулася мені, а потім повернулася і пішла в напрямку виходу. А я так і залишився стояти, адже повністю відкрита спина Еллі, що була прикрита лише декількома тонкими шнурками, мене вдарила в саме серце точним пострілом. Я важко ковтнув слину, протер обличчя руками, намагаючися повернути зібраність, а потім пішов слідом за Еллі.

Ми мовчки вийшли з будинку, сіли в авто і так само, не промовляючи ні слова, поїхали в сторону театру. І знаєте, це затишшя не було тяжким чи ніяковим, а навпаки змушувало почувати себе комфортно та створювало таку інтимну атмосферу. Я просто їхав і отримував справжній кайф. 

Складається таке враження, що життя моє налагоджується. З роботою все більш-менш нормально, не враховуючи певних нюансів, що сьогодні проявили себе у всій красі, а також поряд зі мною сидить неймовірна дівчина, яка зовсім скоро буде повністю моєю. Я зроблю все для цього.

– Зупинися, будь ласка, – попросила Еллі, коли ми вже майже доїхали до пункту призначення. – Тут гарний парк, та й до театру близько.