Незамінна для нього - Меланія Арт

Еллі

Вранці я прокинулася з важкою головою. Воно й не дивно, адже заснула я, коли на вулиці вже почало світати. Все думала й думала. Марк вчора вивів мене з себе, почав колупати те, що заховане під сотнею замків. Ще й різко виявилося, що я його “хвилюю і цікавлю”. Ну от що за чоловік?! Сім п’ятниць на неділю просто… Зараз я йому знову повірю, а через декілька днів чи годин він знову передумає. В моєму житті зараз немає місцю таким гойдалкам. 

Подивилася на годинник і зрозуміла, що вже потрібно швидко збиратися в офіс. Проблеми проблемами, а роботу ніхто не скасовував. 

З одягом труднощів не виникло, класичні шорти та блузка, які я планувала скомбінувати, встигли висохнути, форма для тренування теж, тому я швидко зібралася, склала речі, заодно з ними й всю валізу, оскільки сподіваюся сьогодні ж знайти квартиру.

Коли вийшла з кімнати, виявилося, що Марк вже зробив на сніданок бутерброди та саме займається приготуванням кави.

– Добрий ранок, – одразу мене помітив, – я саме вже хотів йти тебе будити. Виспалася?

– Так, дякую, – не треба йому знати про майже безсонну ніч.

– Чудово. Тоді снідаємо і їдемо в офіс, – посміхнувся мені, а потім продовжив, коли ми вже всілися за стіл. – Еллі, я хотів попросити вибачення за вчора. Я не хотів сильно давити на тебе, просто намагався краще зрозуміти.

– Забули, – не бачу сенсу розвивати ту сварку, якщо він зрозумів свою помилку. – Просто зі мною таке не працює. Мене не потрібно “рятувати” від себе ж, це зайве. Я сама знаю, як мені потрібно жити далі, не маленька дівчинка вже. 

– Добре, як скажеш, – видно було, що йому не дуже сподобалася моя відповідь, але по-іншому тут ніяк, принаймні зараз точно. 

Ми ще трохи порозмовляли про робочі моменти, а потім прийшов час їхати. Поки Марк пішов по піджак, я забрала свої речі з кімнати та на прощання трішки почухала Ігнатика. 

– Еллі, ти чому з усім цим тут? – невдоволено вигукнув Марк, коли побачив валізу в коридорі.

– Бо планую сьогодні переїхати на нову квартиру. Я ж говорила, що в тебе тільки на одну ніч.

– Ти знущаєшся? Коли ти збираєшся дивитися квартири? Сьогодні п’ятниця, люди вже готуються відпочивати, тобі ніхто не буде зриватися ввечері, щоб зробити огляд. А якщо такі й знайдуться, хто тобі після закінчення робочого дня зробить нормальний договір? Не роби дурниць, залишай свої речі, на вихідних щось підшукаємо.

– Марку, я не хочу зловживати гостинністю. Я доросла людина, щось вигадаю.

– Навіщо вигадувати колесо, якщо його вже створили? – трохи роздратовано відповів мені. – Ти вже маєш місце, де можеш залишатися хоч до кінця ремонту у вашій квартирі, але замість цього ти хочеш зірватися у невідомість. Не роби дурниць. Чи тобі тут некомфортно?

– Комфортно, просто я хотіла сама швидше вирішити проблеми, – намагалася  я стояти на своєму.

– Еллі, це більше не обговорюється, – забрав у мене валізу і відставив у сторону.

Коли Марк стає таким рішучим і вмикає свій директорський режим, я просто не можу з ним більше сперечатися. Тим паче, я розуміла, що він правий. Перед вихідними нормального житла я не знайду, а ще о восьмій треба вже бути в театрі, щоб не пропустити прем’єру Таші…

– Добре, Марку, – досить вже грати з вогнем і злити його ще більше. – Я дуже тобі вдячна за все.

Він посміхнувся у відповідь, а потім ми поїхали разом в офіс. 

***

День пройшов спокійно і весело. Вранці ми гарно попрацювали у танцзалі з Антоном, потім мене до себе знову забрав Вова, а після обіду я познайомилася з вчителькою вокалу Аделіною Сергіївною, що виявилася дуже приємною жіночкою. Ми з нею дві години просто пили чай, їли смаколики та говорили про все на світі.

В обід, до речі, мене перестрів Ярослав і запросив у кафетерій, що знаходився у будівлі офіс-центру. Я намагалася відмазатися, але він цього разу був непохитним. Пам’ятаючи, що краще з ним не конфліктувати, я погодилася. Але насправді боялася я дарма, все пройшло просто чудово. Ми говорили на різні теми, що не стосувалися роботи, він багато жартував, не використовуючи при цьому методи флірту. Я відчувала, ніби зустрілася з давнім знайомим.

От подобається мені Яр, сподіваюся, що не помиляюся у ньому.

О п’ятій годині я вирішила піти та трішки раніше відпроситися в Марка, а ще запросити його зі мною на прем’єру вистави Таші. Подруга мені по телефону всі вуха продзижчала, щоб обов’язково привела його.  Але це було зайве, адже я й сама збиралася це зробити. Хотілося хоча б так його віддячити за все.

Роми у приймальній не було, тому я одразу пішла в кабінет Марка, не забувши при цьому декілька разів постукати. Відповіді мені не було. Подумала, що, можливо, він десь вийшов, але вирішила на всяк випадок перевірити. Відкрила двері і… Переді мною постала картина, що моментально змусила мене завмерти на місці. 

Марк все ж був у кабінеті, але прямо біля нього схилилася та сама білявка, з якою він був у ресторані в той злощасний вечір! Вона була одягнута в спідницю і сорочку з ВЕЛИЧЕЗНИМ вирізом, що відкривав всім на огляд її далеко немаленькі принади. Однією рукою вона саме щось показувала на столі, а іншу спокійнісінько поклала на його плече, легенько погладжуючи.