Незамінна для нього - Меланія Арт

Ніхто не хотів засмучувати її, тому всі погодилися. Навіть Ігор здався під сльозні вмовляння Софочки.

– Тільки ненадовго, Ташо. Нам завтра ще на роботу, – попередила я подругу одразу, щоб потім не було вмовлянь залишитися на всю ніч.

– Ну-у, Еллі, завтра ж субота, невже бос не зробить тобі невеличкий вихідний? – хитро покосилася на Марка ця лисиця, на що я тільки розсміялася.

– Можливо, й зробить, – весело відповів нам обом Марк. – Побачимо по поведінці деяких осіб, – ще й своїм важким поглядом знову обпалив, на що я відреагувала відповідно – дихання раптово збилося, а в роті пересохло.

– От і чудово, тоді поїхали, – зраділа Таша, тактовно не акцентуючи увагу на наші з Марком переглядування. – До речі, Еллі, у нас гастролі дещо зміщаються, тому я буду тут ще два тижні. Разом зможемо квартиру знайти нову.

– Дівчата, не спішіть, – подав голос Ігор. – Майстри, яких порадив мені Марк, вже сьогодні були на місці і сказали, що на відновлення піде всього днів вісім, не більше, тому вам не обов’язково орендувати щось нове. Можете пожити у нас чи за містом в батьків Софії, ми вже з ними спілкувалися на цю тему, вони з радістю приймуть вас.

– Це прекрасна новина, – не стримала я радісного вигуку, звертаючи увагу на те, що Марк трішки похмурнів після слів Ігоря, але потім швидко взяв себе в руки і знову почав посміхатися. – Тоді завтра вже вирішимо, а сьогодні давайте веселитися.

– Повністю підтримую, – погодилась весела Таша, а за нею й інші друзі.

Ось так великою компанією ми розсілися по машинах і поїхали до клубу з назвою “FIRE”, який нещодавно відкрився у нашому місті, але вже став одним з найпопулярніших. Ми їхали з Сашею та Ромою, а Ігор з Софією забрав Ташу та її колегу Артема, з яким у неї було щось типу вільних стосунків.

***

Я давно не була у таких закладах і не дуже їх люблю, але однаково залишилась приголомшена від атмосфери, що тут панувала. Ми розмістилися у “синій” залі, де було багато неонової підсвітки відповідного відтінку та підвісних блакитних куль-ліхтариків. Музика була настільки якісно встановлена, що, не дивлячись на велику гучність, абсолютно не давила на вуха, а навпаки дозволяла з головою поринути у приємний deep-house. Розумію тепер, чому клуб має таку гарну репутацію.

– Вау! Оце так краса! – сказала Саша, яка сіла біля мене за столиком. – Ніколи ще не була в подібних місцях.

– Серйозно? А як же студентські вечірки? – важко було повірити, що молода дівчина ніколи не ходила потанцювати до клубу.

– Мені було не до того, спочатку багато навчання, а потім й робота одразу, – якось засмучено відповіла моя нова подруга.

– Ти нічого не втратила, – поспішила її підбадьорити, – я й сама не частий гість в таких нічних закладах. 

– Можливо, й так, – тепло посміхнулася, а потім, коли наші чоловіки відійшли до бару, тихенько запитала. – Еллі, а що у вас з Марком Богдановичем? 

– А у вас що з Ромою? – хитро відповіла питанням на питання, від чого Саша моментально почервоніла.

– Вибач, це не моя справа... 

– Облиш, все добре. У нас, Сашо, щось не зрозуміле, але дуже цікаве, – підморгнула їй, але потім більш серйозно продовжила. – Сьогодні він просто мій супутник, нічого більшого.

– По вашим поглядам так і не скажеш. 

– Нам ще далеко до вас із Ромчиком.

– Про що розмовляєте, красуні? – з посмішкою на обличчі поцікавився Рома, коли вони з Марком саме повернулися.

Ми з Сашею тільки змовницьки переглянулися та засміялися.

– Точно нас обговорювали, кажу тобі, – це вже Марк висловився, ще й демонстративно прицмокнув.

– Що ви, Марку Богдановичу, не було такого, – різко перейшла на діловий тон Саша.

– Олександро, ну-ну-ну. Ми на відпочинку, тому ніякого викання та “Богдановичу”, зрозуміло?

– Так, – пискнула у відповідь подруга, а я дивилася на це все і щиро веселилася.

– "Так, Марку", – підказав цей новоспечений бос у ролі друга, – нумо, спробуй!

– Так, Марку, – підкорилася Саша і вже нормально розслабилася, хоча нотки незручності ще трішки літали у повітрі.

– Ось так вже краще. А тепер пішли танцювати, – сказав і за руки повів мене углиб зали.

Ми багато танцювали, сміялися, розмовляли і просто чудово проводили час. Цей вечір дозволив нам відірватися від реальності і на повну насолоджуватися життям. Софа з Ігорем через годинку поїхали, щоб не перенапружувати нашу вагітну подругу. А потім до нас ще приєдналися колеги Таші по театру зі своїми другими половинками. Алкоголю майже не було, та й він не потрібен нам був зовсім. Хороший настрій і так супроводжував нас весь вечір, тому вживати ще щось не було необхідності. Я випила лише легенький коктейль, Марк взагалі не пив, оскільки був за кермом. 

– Ходімо трішки подихаємо повітрям на терасу, – близько першої ночі звернулася до мене Саша.

– Звісно, – я погодилася, адже й самій вже було дуже гаряче в залі. 

Марк саме відійшов привітатися зі знайомими, тому я вже не стала відволікати його. Скоріше за все, ми повернемося ще раніше, ніж він звільниться.

– Тут так круто, та й взагалі я давно так не веселилася, – зізналася Саша, коли ми опинилися в тиші. – А ще в тебе дуже класні подруги, Еллі.

– Так, вони – супер, – тут не посперечаєшся. – Треба буде якось зібратися у тісному жіночому товаристві, тобі сподобається.

– Ой, ну це якось незручно, я не хочу бути зайвою, – сором'язливо відповіла, опускаючи погляд. Так, треба щось терміново робити з самооцінкою нової подруги, адже так далі справи йти не можуть.

– Не говори дурниць, все буде класно, – емоційно відповіла їй, на що вона аж засяяла.

Ми ще трішки поговорили про своє жіноче. Я, до речі, тут і дізналася, що Рома сам запросив нашу Сашу на вечерю, а вона вже у відповідь сказала про квитки у театр. Ось так все вдало співпало. Ці двоє дійсно підходять один одному. Сподіваюся, у них все вийде. А я допоможу, якщо буде змога.