Моя зухвала - Ема Ноель

Пошук видає дуже багато результатів. Руслан — відома особистість. Бізнесмен, підприємець, один із найбагатших людей у країні, і принадний холостяк. Я й раніше постійно цікавилася його життям й читала про нього інформацію в інтернеті, але, вочевидь, не тим місцем цікавилася, тому що виявляється багато прослизнуло повз мою увагу.

У Руслана одна з найбільших логістичних компаній у світі. Він займається міжнародними перевезеннями і це, звичайно ж, дуже зручно для прикриття незаконного, варварського бізнесу з торгівлі людьми. Його статки оцінюються в кілька мільярдів доларів. Я цю суму навіть уявити не можу.

Запит "особисте життя" теж видає чимало результатів, але я не особливо сподіваюся щось знайти, тому що раніше всі подібні статті зводилися до одного: неодружений, вільний, ніде не помічений, можливо, нетрадиційної орієнтації. Так-так, і таке писали, тому що якщо хлопець не тусить у клубах, не фігурує у скандалах і не міняє дівок щотижня, отже, його автоматично підозрюють у тому, що він гей.

От тільки цього разу пошук видає зовсім інші результати й рясніє статтями про бізнес-партнера батька Руслана, і про його покинуту доньку…

Так, до цього питання я повернуся пізніше, а поки пошукаю інформацію про тата Руслана.

Виявляється, він помер кілька місяців тому й залишив синові величезний спадок. Помер при загадкових обставинах, причина смерті досі не з’ясована. Можливо, його смерть не була випадковістю і його вбили. Тільки хто? Не Руслан же, сподіваюся, заради спадщини.

Інформація про те, що причина смерті батька Руслана досі невідома, вганяє мене в ступор. І відразу ж спливають спогади про брата. Руслана ж теж намагалися вбити. Його хотіли вбити, тому що він знає те, чого не знають інші? Чи за те, чим він насправді займається?

На жаль, про це тепер ніхто й ніколи не дізнається, тому що мій брат загинув сам, але встиг забрати із собою й кілера. Це був єдиний замах на Руслана. Більше начебто не було. У всякому разі, громадськість про них не знає. Хоча Руслан практично завжди ходить з охороною, тільки ця охорона часто непомітна, маскується під цивільних. Навіть я ніколи їх не бачила. Тільки декількох, які часто супроводжують Руслана відкрито.

Повертаюся до інформації про його особисте життя. Бачу світлини Руслана й Міли, зроблені, очевидно, потай. Написано, що Руслан розлучився з дівчиною, з якою був таємно заручений. Гортаю далі й на очі потрапляє знімок Міли з Віктором. Як цікаво. Хоча, нічого дивного, що вони знайомі, якщо Міла агент, а Віктор допомагає ГУР.

А ось це вже і справді сюрприз. Віктор — батько Міли. Чи це така легенда для прикриття? Хто його знає, але ця новина багато для мене прояснює. ГУР так довго все планували, впроваджували своїх людей, і Мілу, і Віктора, і Валю, а тут з’явилася я й зруйнувала усі їхні плани. Тож не дивно, що їм довелося звернутися до мене за допомогою.

А ось ще цікавий факт. Виявляється, Віктор — бізнес-партнер Руслана, і виходить, заручини з Мілою були свого роду підкріпленням їхньої співпраці. Руслан щось говорив про те, що це була домовленість ще його батька, його план. Мабуть, батько Руслана займався тим же незаконним бізнесом, і передав його синові.

І, швидше за все, саме це стало причиною смерті батька Руслана й замаху на самого Руслана.

У всякому разі, це цілком логічно. Але наскільки ця здогадка близька до істини, одному Богу відомо.

Продовжую пошуки, намагаючись зрозуміти, де плітки, а де все ж правда, і підвисаю на одній статті, теж зі світлинами. Мені знадобилося кілька секунд, щоби мозок прийняв інформацію і проаналізував її.

На знімках я. Нечітко, в основному зі спини або здалеку, але я себе впізнаю. Пишуть, що якась Катерина Базейко, тобто я, яка залишилася круглою сиротою в сімнадцять років, була взята під опіку Руслана Бергера. Спочатку ніби як нічого особливого, згадується про те, що мій брат — Назар — врятував життя Руслану й Руслан вчинив благородно, не залишивши мене напризволяще.

Але те, що я читаю далі, шокує і викликає дику злість. Таку, що я б автору цієї статті очі видряпала.

"… Але чи такий шляхетний мільярдер Р. Бергер? Або причина набагато банальніша, й чоловік вирішив розважитися з юною красунею, у якої не залишилося близьких людей, які могли б про неї подбати? Адже не дарма його кинула дівчина, з якою мільярдера пов’язували не тільки романтичні відносини, але й бізнес? Так хто ж він, Руслан Бергер? Шляхетний лицар, чи… розбещувач неповнолітніх?"

Вони обізвали Руслана "розбещувачем неповнолітніх"? Падлюки. Адже він навіть не намагався, навпаки, стримувався попри всі мої провокації. А я ж і справді практично вішалася на нього. Думаю, він чудово розумів, що варто поманити мене, й отримав би все.

Він навіть зараз тримається шляхетно, хоча ми ніби як не просто зустрічаємося, а заручені. Уже міг би й перетнути межу й переспати зі мною. Цю людину можна звинувачувати в чому завгодно, але тільки не в поганому або неприйнятному ставленні до мене.

І цей же чоловік займається торгівлею людьми?

Досі в голові не вкладається, але я сама все чула.

Докори сумління відгукуються раптовим болем в районі серця. Чи правильно я чиню? Мені Руслан нічого поганого не зробив.

Але міг би, якби я виявилася незнайомою йому, нікому не потрібною дівчиною.

Вечір спіткав мене у вітальні. Сиджу, розмірковуючи, яким буде моє життя далі. Шматок у горло не лізе. Я залишила тарілку з їжею і влаштувалася на дивані. Лежу з заплющеними очима й думаю.

Руслана сьогодні швидше за все спіймають на гарячому й посадять. Можливо, десь в одному з цих контейнерів знайдуть зачинених там людей.

Уявляю цю картину і здригаюся від жаху.

Сподіваюся, його спіймають.

Але що буду робити я? Чи зможу забути про нього? Чи зможу стерти спогади і викреслити цю людину зі свого серця?

Хіба що разом із серцем вирвати.

Я не зможу його забути. Не зможу розлюбити.