Моя зухвала - Ема Ноель

Мої руки перев’язують заново, не знімаючи старих мотузок. Так хочеться хоча б плюнути їм в обличчя, але заважає кляп. Про опір і мови бути не може, мене тримають міцно.

Зв’язавши, вони підвішують мене на гак, як худобу на забій. Мої ноги бовтаються на висоті близько пів метра над землею. У руки моментально впивається мотузка, викликаючи пекельний біль. Таке відчуття, що мої руки зараз порвуться в зап’ястях.

Чоловіки про щось перемовляються, відійшовши від мене на кілька метрів. Поки вони не звертають на мене уваги, намагаюся зачепитися пальцями за гак, щоби підняти себе і, можливо, зістрибнути вниз. Але на жаль, від будь-яких рухів мотузки тільки ще сильніше врізаються в плоть.

Вдалині лунають звуки кроків, які відволікають мене від мук. З’являються ще двоє чоловіків. Навіть не намагаюся зрозуміти, хто вони. Лише кидаю на них повні ненависті погляди.

— Ось вона, заблукала пташка, — муркоче один із них. — Що ж, оцінимо якість товару. Роздягайте її…