Моя зухвала - Ема Ноель

Тепер я готова йти в наступ.

Іду будинком у пошуках чоловіка моєї мрії. Знаходжу його внизу у вітальні. Він там не сам, розмовляє з якимось іншим чоловіком, сидячи на дивані.

— Руслан, дивись, — кричу радісно, ​​збігаючи сходами, — я прийняла душ і переодяглася, щоби тобі було приємно мене цілувати.

Обличчя Руслана застигає на мені. Витягується й біліє. Спалахує злістю. Чую напружений подих. Бачу, як він закриває обличчя долонею і повільно веде нею зверху вниз.

— Доброго дня, Катерино, — каже чоловік поруч із ним і піднімається. — Мене звати Андрій. Я з поліції…

Ох, блін. І що я щойно бовкнула…