Йдемо зі мною, Василино - Ольга Островська

                                         Арід

− Як бачите, Аріде, з цими дівчатами треба щось вирішувати. Бути пов'язаними для куардів вони ніколи не зможуть, але просто відпустити їх теж не можна. Примусове стирання пам'яті може з великою ймовірністю звести нещасних з розуму, − Шад похмуро барабанить пальцями по столу. – Я вже мовчу про ризик, що ще один перехід між світами вони можуть не витримати.

У мене були підозри, що Кайтан не тільки на Землі тримав борделі для куардів, але й зумів знайти спосіб проводити землянок, які не є фуентами, в Ільмондар. Але все ж таки сподівався, що помиляюся. Виявилось, що ні.

І уявляючи, скільки дівчат загинуло, не витримавши перехід, мені хочеться вбити це падло ще раз.

– Переправ їх у Занагар, – озвучую єдине рішення, яке бачу в даній ситуації. – Я зв'яжуся з Вієра, він організує для дівчат нормальні умови для лікування та відновлення. Може, долучу ще Шаєра. Рокадо має особистий досвід, він зможе підказати, що їм може знадобитися.

Шад здіймає здивовано брови.

− Залишите їх у Занагарі?

− Дам вибір. Дівчатам пояснять стан речей, можливі перспективи, ризики, а далі… нехай вирішують. Не думаю, що багато хто з них наважиться на повернення такою ціною, особливо якщо дати їм шанс на майбутнє тут. Навіть якщо повноцінними пов'язаними вони не зможуть бути, то цілком можуть або стати комусь аманте, отримавши опіку та захист від чоловіка, або пройти навчання та влаштуватися на роботу за здібностями.

Мій співрозмовник з розумінням хмикає. Кидає погляд на море. Невеликий ресторанчик, де ми домовилися зустрітися, коли Шад так несподівано зі мною зв'язався, розташований на набережній, і краєвид звідси відкривається справді дуже гарний. Місце тут хоч і не зрівняється за рівнем із закладами моєї столиці Соледи, але однозначно приваблює якимось своїм особливим самобутнім шармом.

Треба буде ввечері привезти Васю до містечка, можливо, їй сподобається. Втім, як і весь острів. Шкода, що багато показати не встигну. Дівчинці потрібні позитивні емоції. Я ж із задоволенням зможу нарешті провести хоч трохи часу вдвох із тією, що ось уже місяць є моєю першочерговою турботою.

Тим більше, що в Занагарі вона точно захоче побути з сестрою в даріаті Шаєра. Якщо її відразу забрати до себе в столицю, не дозволивши переконатися в добробуті Соломії й насититися родинними почуттями, шлях до її повної довіри та нашого злиття, з великою ймовірністю, виявиться значно тривалішим, ніж мені б хотілося.

– Ваше рішення звучить оптимальним, – повертає мене до нашої теми голос Шада. − А якщо їм ще й дадуть зрозуміти, що поспішати з рішенням не потрібно, то цілком можливо я встигну доопрацювати браслети, що використовувалися Кайтаном, щоб зменшити ризик для відчайдушних.

Тепер настає моя черга здивовано дивитися на свого співрозмовника. Цей розумник таки вміє вразити. За геніальністю розробок у нашому світі йому рівних, мабуть, що немає. Я навіть підозрюю, що він використовує не тільки наші технології. Простежується у його проєктах певний вплив деяких земних концепцій. Але екранувати портальні просторові викривлення та потужний енергетичний сплеск…

− Ти знаєш, як це зробити?

– Є ідеї, – знизує плечима, хитро мружачись.

– Якщо зумієш, я готовий викупити… – починаю, але обриваю себе на півслові, коли на мій талогіт приходить сигнал із вілли, де я вранці залишив свою нарешті знайдену дівчинку, яка на той момент мирно спала в моєму ліжку.

Пожежа?!

Схопившись, зриваюся зі стільця і, ледве не перевернувши столик, кидаюся до своєї карноти, по дорозі отримуючи ще один сигнал, якого вже чекав. Спрацювала система безпеки. Купольний захист будинку вимикається. Тепер Вася зможе вийти із дому. Якщо… якщо не спить.

− Що трапилося? − мчить услід запитання Шада, який, виявляється, теж кинувся вслід за мною.

− Пожежа в будинку, де зараз Вася, − відповідаю йому, вже сідаючи в карноту і на ходу запускаючи всі системи.

− Я за вами, може допомога якась знадобиться, − чую голос найманця і, кивнувши, підіймаю машину в повітря.

Коли справа стосується Василини, як я вже неодноразово переконався за останній місяць, ніколи не можна бути до кінця впевненим, що може статися, і які ресурси знадобляться, щоб розібратися з новою проблемою. Отже, при всьому неприйнятті участі сторонніх у моєму особистому житті відмовлятися від пропозиції Шада буде необачно.

От що могло статися? Звідки пожежа? Що могло спалахнути в будинку, де й можливих джерел вогню майже немає?

Вилетівши за межі міста, я зусиллям волі перехоплюю контроль над місцевими енергетичними потоками та відкриваю портал, максимально скорочуючи шлях. Проконтролювавши, щоб і Шад встиг проскочити через просторовий перехід. З господарем острова потім розберуся.

Підлітаючи до вілли з полегшенням наголошую, що диму та вогню ніде не видно. Швидше за все, осередок займання був невеликий і його вже погашено системою безпеки, або самою Васею. Моя крихітка досить кмітлива і точно панікувати не стане.

Припаркувавши карноту біля ґанку, я вже за хвилину вриваюся в будинок, ретельно скануючи простір, щоб з'ясувати, де саме знаходиться моя гостя. І з подивом розумію, що ніде її не відчуваю. Зате в повітрі дуже добре відчувається їдкий запах диму і горілого.

Куди вона поділася? Якби вибігла з дому, я все одно вловив би її присутність.

− Вася! – кличу дівчину, прямуючи до кухні. Саме звідти найбільше несе димом та відстежується енергетичний слід реакції горіння.

А на кухні на мене чекає сюрприз. У обгорілій ганчірці, що брудною купою лежить у раковині, я не відразу впізнаю Васину сукню з аукціону. А коли підходжу ближче, помічаю і залишки джгута, і обгорілий шматок журналу... І відро з водою на підлозі. Сумніви в тому, хто саме спричинив пожежу, якось самі собою майже зникають.

Намагаюся зрозуміти, що саме вона могла задумати, й припущення, які вимальовуються, мене зовсім не радують. Треба перевірити кабінет.