Моя хороша дівчинка - Ліля Ваніль

Беру в руки телефон. Все одно не кодиться. А Анастейші треба щось відповісти. Не жовторотий пацан, щоб ігнорити дівчину. Не гарно якось. Але на екрані світиться ще одне повідомлення. З незнайомого номера. Погоджуюсь прийняти та зі здивуванням читаю наступні рядки:

«Доброго дня, Дем'яне. Мене звати Валентина. Я з фірми "Рога і копита". Мені потрібні деякі дані по вашій місцевості, щоб точно розпланувати види рослин, які ми збираємось там вирощувати.»

Дивлюсь на повідомлення, лупаю очима. А пальці уже самі набирають:

«Вітаю, Валентино. Уточніть, які це ми з Вами рослини збираємось вирощувати? Зі мною працює Ніка.»

«Ніка з особистих причин не може з вами працювати. Замовлення передали мені.»

У мене очі на лоба лізуть. Ну, Снігурка! З особистих причин, значить, не можеш. Я тобі що знам'я перехідне, щоб мене як паличку естафетну перекидати колегам. Довипендрювалась мала. Буде чиясь дупка бита.

Гарячково набираю відповідь цій Валентині. Ховайся, Ніка, по тебе йде голодний сірий вовк.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно