Моя хороша дівчинка - Ліля Ваніль

Беру в руки телефон. Все одно не кодиться. А Анастейші треба щось відповісти. Не жовторотий пацан, щоб ігнорити дівчину. Не гарно якось. Але на екрані світиться ще одне повідомлення. З незнайомого номера. Погоджуюсь прийняти та зі здивуванням читаю наступні рядки:

«Доброго дня, Дем'яне. Мене звати Валентина. Я з фірми "Рога і копита". Мені потрібні деякі дані по вашій місцевості, щоб точно розпланувати види рослин, які ми збираємось там вирощувати.»

Дивлюсь на повідомлення, лупаю очима. А пальці уже самі набирають:

«Вітаю, Валентино. Уточніть, які це ми з Вами рослини збираємось вирощувати? Зі мною працює Ніка.»

«Ніка з особистих причин не може з вами працювати. Замовлення передали мені.»

У мене очі на лоба лізуть. Ну, Снігурка! З особистих причин, значить, не можеш. Я тобі що знам'я перехідне, щоб мене як паличку естафетну перекидати колегам. Довипендрювалась мала. Буде чиясь дупка бита.

Гарячково набираю відповідь цій Валентині. Ховайся, Ніка, по тебе йде голодний сірий вовк.