Щастя за мільйон - Ангеліна Кріхелі

- Тебе стукати вчили? — невдоволено буркнув чоловік, відриваючись від споглядання двох бездонних зелених вир, обрамлених кумедними ластовинням, що дісталися й до носа.

- Хто ж знав, що ви тут... працюєте? - Анастасія гидко хихикнула, але йти не поспішала.

Пауза відверто затягувалася.

- Ну що в тебе? - приречено зітхнув Стас, залишаючи зручний пункт огляду і прямуючи до дверей.

- Ти, мабуть, забув. З таким обсягом роботи... Але у Льоші день народження скоро, - млосно протягла красуня, складаючи бантиком і без того прокачані за гроші нареченого губи.

- А тобі Фейсбук нагадав? - не втримався від шпильки.

Разом з Настею здивовано глянув на Катю, яка посміхнулася.

Стас із задоволенням помітив, що наречена Олексія його помічниці не до душі майже так само сильно, як йому самому. Вони обмінялися повними розуміння, майже змовницькими поглядами.

Але Катя одразу обсмикнула себе. Уточнила, підводячись з місця:

- Може, мені вийти?

- Так, прошу! З офісу та назовсім! - отруйно хмикнула Настя.

Катя продовжувала мовчки дивитись на Стаса в очікуванні відповіді.

Ай молодець! Чоловік подумки аплодував їй. Мало кому вдавалося поставити Настьку, що зовсім знахабніла, на місце. Катя не побоялася. Може, не від сміливості, а просто через незнання. Але Стас все одно захопився.

- Взагалі-то, це моя помічниця, - відповів він, продовжуючи дивитися тільки на Катю. Як шиплять гадюки, вже не цікаво – багато разів бачив.

- Взагалі-то, - наслідуючи його, заперечила Настя, - я - майбутня дружина Олексія.

Стас здивовано обернувся.

- Ах ось воно що! - свиснув. - Прояснімо. Дружина ти йому лише майбутня. І то! - можливо. Я все одно співвласником залишусь. А дружин таких, - він сумно посміхнувся, - батьки наші теж передбачили.

Настя здригнулася і змінилася на обличчі. Здається, не про все лисиця подумала і знала, забираючись до його друга в ліжко з матримоніальними планами.

Стас бурав її відверто глузливим поглядом.

- Ти мені нагадати прийшла? Так не скоро ще. Помилився твій Фейсбук.

- Я хотіла подарунок обговорити, - значно миролюбніше заявила гостя. - Але якщо ти дуже зайнятий...

Вона позадкувала до виходу, наостанок кинувши злий погляд у бік Катерини. Дівчина внутрішньо зіщулилася, але знаку не подала.

Стас, не чекаючи Настиних подальших слів, зачинив двері, щойно вона опинилися за порогом.

Почув, як та тупнула ногою. Судячи з хрускоту і роздратованого вигуку, каблук все-таки зламався. Ось, існує ж бумеранг, зловтішно посміхнувся чоловік.

Раптом замислився. А чи наздогнала справедлива кара і премиле стерво, яке мало не відправило його маму на той світ своїми витівками? Мало їй, чи було його розбитого серця? Чомусь не вірилося. Такі спритно уникають навіть бумерангу долі, мабуть.

Струснув головою, відганяючи ману. З роздратуванням помітив співчутливий погляд Катерини. Ще чого! Та що вона знає про нього!

Рішуче попрямував до свого крісла і зовсім по-діловому, відсторонено заговорив.

- Загалом так, Катю, мені потрібна бадьора, повна сил та енергії помічниця, а не сомнамбула.

- Розумію, - поникла Катя, методично складаючи в сумку ручку та блокнот.

Чого це вона раптом? Знову схопився, не маючи змоги всидіти на місці. Емоції вирували, крутилися калейдоскопом уламків розбитої душі. Незрозумілі, яскраві. Одне зрозуміло – він не хоче, щоб Катя зараз пішла. Та й спочатку не хотів!

- Ви так легко здаєтеся? - здивовано підняв брови, непомітно для себе опиняючись у неї на дорозі. - А як же бабуся?

- А ви передумаєте, якщо вмовляти? - Катя з сумною усмішкою недовірливо похитала головою.

- Передумаю допомагати вам?

- Не розумію...

- Все просто. Я вирішив, що ви звільняєтеся з цієї вашої безглуздої підроботки. І залишаєтеся працювати лише у мене.

Катю охопили суперечливі почуття. Жаль, що він не розуміє. Це ж її покликання. Її мрія. Ці дітки потребують її. Як вона зможе працювати з такою черствою людиною? Чи він не знає просто, що там не лише розважальний центр? Тоді треба спробувати йому пояснити, розповісти про цей проєкт. Можливо, тоді він дозволить і другий роботодавець погодиться, щоб вона працювала лише щонеділі. Адже їй потрібні гроші і на поточні витрати. А коли вона сплатить за бабусине лікування, зможе звільнитися звідси і займатися тільки улюбленою справою, своїм покликанням. Залишатися тут вона боялася. Здавалося, що душа тоді замерзне і перетвориться вона на цю гидку Настю. Якій у деякі моменти навіть поспівчувати хотілося.

Нічого з цього сказати вона, на щастя, не встигла.

- А я оплачу операцію та лікування бабусі, - на видиху запропонував Стас.

Катя приголомшено подивилася на чоловіка перед собою. Що це він таке сказав щойно? Невже так буває не лише у казках? Ой, як соромно! Могла ж поспішити з висновками і образити таку добру людину!

У пориві емоцій, погано тямлячи, що робить, Катя обняла Стаса, міцно стиснувши долоні у нього за спиною. Він завмер, забувши про дихання і знову не знаючи, як поводитися.

Дівчина тут же збентежено відсторонилася і заторохтіла:

- Дякую вам, Стасе! Я не знаю ваше по-батькові, не гнівайтесь...

- Просто Стас, - механічно відмахнувся він.

- Ви не уявляєте, як я вам вдячна! Це ж диво! Ви врятуєте їй цим життя. Я все до копійки відпрацюю!

- Обов'язково, - усміхнувся Стас, знову одягаючи звичну маску циніка.

Катя воліла не помітити цієї чергової стрімкої зміни в ньому.

- Катюшо, а давайте прямо зараз за вашою бабусею поїдемо і вирішимо все з лікарнею. Чого зволікати? – великодушно запропонував шеф та Катя, трохи сумніваючись, погодилася.