Щастя за мільйон - Ангеліна Кріхелі

Наступні три тижні Катя після роботи відразу мчала за ласощами, дозволеними лікарем, і до бабусі до клініки. Перші кілька днів уперто відмовлялася від пропозицій Стаса підвезти.

Він дивувався, психовав, розмірковував про можливі причини відмови, залишаючись у кабінеті один.

У роботу дівчина швидко вникла. Незамінною не стала, але й тягарем не була. Старанно поралася з документами, не вдаючись у творчі подробиці. Хіба що як глядач. Оцінюючи плоди праці креативників та іноді скромно даючи слушні поради. Завжди доречні та такі, що спрацьовують на практиці.

Спершу він не розумів, як можна бути такою серйозною. Так і з глузду з'їхати не складно. Але з кожним днем переймався все більшою повагою. Адже він міг сховатися за ширму іронії та сарказму тоді, як вона зустрічала труднощі віч-на-віч, з чим би не мала зіткнутися.

Він думав, що навіть заради перемоги у суперечці не зможе спрацюватись з людиною без почуття гумору, а колеги почнуть відвертати носи від зайво прямої та серйозної співробітниці. Але в якийсь момент виявив, що вона гармонійно заповнила пазл загальної картинки, що бракує. Доповнила колектив, не перетягуючи на себе ковдру, але вносячи посильний і необхідний внесок.

Крім того, він не міг не помітити, як тонко і коректно дівчина відновила психологічну рівновагу окремо взятих підлеглих, які давно перебували на межі професійного вигоряння та виснаження. Наче у них відкрилося друге дихання.

У день раптового здійснення всіх цих відкриттів він більше не пропонував підвезти її. Просто скасував одну зустріч, а нараду попросив провести Олексія. Вийшов до машини і чекав, коли вона спуститься. У дивному, трепетному та світлому очікуванні мало не пропустив свою помічницю, поринувши у вивчення нових для себе переживань.

- Сідайте, Катю! - схаменувся він, відчиняючи дверцята автомобіля. – Заперечення я сьогодні не приймаю. Настрій не той, – наполовину жартівливо пояснив начальник.

Катя здивовано глянула на чоловіка, кілька секунд завагалася у прийнятті рішення і нарешті приземлилася на переднє сидіння, витончено прослизнувши повз нього.

Ніс залоскотав запах польових трав, що добре запам'ятався після відвідування їх будинку. Задоволено усміхнувшись своїй маленькій перемозі, Стас ледь не підстрибуючи подався на місце водія.

- Як минув ваш робочий день? - поцікавився так, ніби вони працювали порізно.

Впевнено вивів машину в вируючий дорожній потік.

Йому справді була цікава відповідь Катерини. Адже вона бачила кожну подію з іншого боку.

Схаменувся, що вона може вважати питання глузуванням. Але дівчина знову приємно здивувала його, вірно витлумачивши причину цікавості.

Тепло посміхнулася йому у відповідь, без найменшого натяку на підтекст, і стала захоплено переказувати події дня, що минає.

Залишатися зосередженою та відстороненою поряд з ним ставало все складніше з кожним новим проявом турботи та уваги. Так яскраво пам'яталися Каті його теплі руки на її спині. Лише жест підтримки, але він грів серце ще багато днів.

Дівчина й сама не помітила, як швидко стала озиратися на нього за кожної слушної нагоди, вивчаючи реакцію чоловіка на ті чи інші факти, слова, людей.

Знала, що прив'язуватися до нього в жодному разі не можна, вони надто різні, буквально з різних світів та систем координат. Нехай навіть робота вже не здавалася такою відразливою.

Крім Анастасії, звичайно. Тільки сліпий міг не помічати, що з більшою радістю вона вийшла б за Стаса. Та ще й Олексій. Сам Стас, здається, здогадувався. Але незмінно тільки виразив на всі її спроби фліртувати і підходити ближче, за проведену ним незриму межу.

- А що каже лікар? – співчутливо поцікавився шеф, варто було їй замовкнути.

Катя нервово зковтнула. Болюча тема бабусиного здоров'я завжди давалася їй важко. Вона дуже хвилювалася про єдину близьку і дорогу людину.

– Говорить, що скоро у них на руках будуть результати всіх обстежень для повноти картини. І тоді він зможе призначити дату операції, врахувавши всі фактори ризику, - майже дослівно процитувала лікаря і з німим благанням подивилася на Стаса.

Наче він міг щось змінити. Крім того, що вже й так здійснив, на її думку, диво.

Він кивнув, приймаючи інформацію та зосереджено дивлячись на дорогу, під'їжджаючи до клініки. Про те, що список обстежень поповнюється і вимагає постійно нових витрат, не повідомляв своїй підлеглій. Бог знає чому, але йому хотілося поберегти її нерви.

- Все буде добре, Катюшо, - майже лагідно озвався він, повертаючи на стоянку для відвідувачів лікарні.

Неусвідомленим жестом стиснув рукою її долоню. Катя вдячно посміхнулася, кивнула крізь сльози хвилювання, які квапливо змахнула, і рішуче покинула салон автомобіля, варто йому заглушити мотор.

Стас виявив себе таким, що схилився до її сидіння. Розчаровано зітхнувши, вийшов слідом, прямуючи до ґанку. Тільки тут зрозумів, що гостинці вони не купили. Але вирішив, що вже Катя про це не забула, якби це було можливо і необхідно. Значить не потрібно.

Як це все-таки зручно, коли ти маєш помічницю, яка пам'ятає за тебе про все і вміє організувати робочий простір. Чому йому раніше не спало на думку створити таку вакансію?