Остання із роду Віндор - Надія Філіпська
Аріелла Віндор
– Цілитель аур це дуже специфічна магія. Зараз лишилися одиниці тих хто має такий дар, – мовив професор Квінтро.
Він виявився старим поважним драконом, волосся якого було вкрите сивиною.
– Професоре, а ви володієте цим даром?
– Ні. Мій дар пов’язаний з аурами, але зцілювати я не вмію. Але я багато спостерігав за носіями дару, тому можу направити тебе, а далі ти вже сама. Я чув ти дуже здібна, тому сподіваюся, що ми впораємося досить швидко, – професор оглянув мене ціпким поглядом.
– Я буду старатися.
– Ріхтер казав, що твоя аура досить сильно пошкоджена. Скажу так, те що ти маєш енергію це добре. Але довге перебування у такому стані може призвести до невиправних проблем. Тому ми одразу приступимо до навчання. Зніми свої амулети.
Професор досить довго вивчав мої рани, але так нічого і не сказав.
– Що ж почнемо з основ.
Через три години безперервної роботи я вийшла з західної вежі і попрямувала до їдальні. Після занять апетит був просто звірячий, адже я використала значну частину резерву. Але не зважаючи на втому і спорожнілий резерв, я була щаслива. Основи мені давалися і професор радів моїм успіхам.
– Віндор!
Повернулася на окрик і помітила невисокого дракона з коротким русявим волоссям, який поспішав до мене. Цього дракона я бачила вперше. Як швидко розлітаються новини в цій Академії. Дракон мав дуже серйозний вигляд, можливо навіть злий.
– Віндор, – повторив він зрівнявшись зі мною. – Ти пропустила зіллєваріння!
Я здивовано дивилася на дракона. Цікаво, хто він такий, що слідкує за моєю появою на заняттях?
– У мене індивідуальні заняття.
– Це не виправдовує прогули!
– Зіллєваріння немає в моїй програмі, – спробувала я пояснити йому.
– Успішність курсу залежить від усіх! А ти у відстаючих!
Я нічого не розуміла. Як опинилася у відстаючих на курсі, на який навіть не ходжу.
– Аріелла! – до мене підійшов Ріеро. – А ми тебе вже шукаємо.
– Я тут… – я зам’ялася, бо навіть не знала що відповісти Ріеро.
– Ментор, переманюєш дівчат на свій курс? Нічого не вийде, Арія з нами. Ходімо.
– Ми ще поговоримо, – пообіцяв Ментор і зник.
– Хто це був?
– Ментор, староста курсу зіллєваріння.
Дивно, чому він вирішив що я на його курсі? І казав про це досить впевнено.
– Ходімо, наші вже всі в їдальні.
І справді, весь курс обідав за вже звичним для мене столом. На роздачі черги не було і я спокійно розглядала страви.
– Знову салат шукаєш? – піддів Ріеро.
– Ні, сьогодні я буду м’ясо.
– Лише один день серед драконів, а як змінилися твої смаки, – посміхнувся Ріеро, і поставив мені на тацю тарілки зі шматком просмаженого м’яса та з десертом.
– У тебе якісь проблеми з професором? – запитав Гарст, коли ми сіли за вже звичний стіл.
– Чому ти так вирішив? – здивувалася.
– Тому що професор фон Варретт ТАК на тебе дивиться, – відмітив Ріеро.
Я оглянула їдальню і зупинила свій погляд на Ріхтері. Він дійсно прискіпливо оглядав мене. Перевірила свої амулети, ніби все на місці і працює. То в чому ж справа? Потрібно ввечері поговорити з чоловіком, адже так він сам себе видає. Дракони все помічають.
– А що після обіду? – запитала в Ріеро, який як завжди опинився поруч.
– Самопідготовка. Ми йдемо на полігон, відпрацьовувати захист. Сьогодні не у всіх вийшло. Ти з нами?
– Так, – обід допоміг відновити сили і я готова була ще тренуватися.
– Тоді ти у парі зі мною, – заявив Ортел.
– Ти хочеш забрати мою напарницю? – обурився Ріеро.
– Ти вже здав захист. Дай і іншим таку можливість.
– У Арії сильний дар, до того ж вона нас не шкодує, я думаю тут кожен захоче собі таку напарницю на полігоні, – додав Гарст.
– Не шкодую? – я ледве не вдавилася шматком м’яса.
Невже я і справді перестаралася сьогодні? Але ж Ріеро й слова не сказав!
На полігоні нічого не змінилося з часу заняття. Не було лише Ріхтера. Хоч деякі і здали вранці захист, але присутнім був весь курс. Все таки Ріхтер якщо не здружив їх, то принаймні прищепив підтримку один одного. Студенти знову розділилися на пари і відпрацьовували захист, точнісінько як і на занятті. Я стала в пару з Ортелом.
– Я готовий, починай.
Пам’ятаючи про зауваження Ріхтера, та й про розмови самих драконів, я значно зменшила силу своїх атакуючих заклять. Так і драконам буде легше і сама витрачу менше сили. Але і потоку цих заклять дракону було вдосталь. Я так захопилася боєм, що не помітила, що решта курсу кинули свої тренування і спостерігали за мною.
Припинила атакувати, даючи Ортелу перерву.
