💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Анна
5 липня 2024 12:37
Джеймс Олiвер просто класний автор книг. І до речі, класний сайт. Молодці
Бродяги Пiвночi (збірник) - Джеймс Олiвер Кервуд
Юрій
7 червня 2024 13:40
Чудовий приклад якісної сучасної української книги!👍
Лис та інші детективні історії. - Мирослав Іванович Дочинець
Гість Тетяна
6 червня 2024 20:51
Слава Україні! Яке надзвичайно популярне привітання на сьогоднішній день!
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Гість Тетяна
23 травня 2024 19:17
Дякую за чудову книгу. Залюбки перечитаю ще раз
Моя всупереч - Алекса Адлер
Іванка
11 квітня 2024 13:00
Класний детектив від Мирослава Дочинця. Дякую велике вам за цю книгу
Лис та інші детективні історії. - Мирослав Іванович Дочинець
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Любовне фентезі » Остання із роду Віндор - Надія Філіпська

Остання із роду Віндор - Надія Філіпська

Читаємо онлайн Остання із роду Віндор - Надія Філіпська
Розділ 48 Оце так поворот

Аріелла Віндор

– Арія, ти завжди така напружена на побаченні? – Ріеро в очікуванні дивився на мене.

– Побаченні? – видихнула і здивовано поглянула на дракона.

Побачення! Схоже, я за своєю історією з трипатонами, зіллями та Невішем зовсім забула чим живе молодь! От Ріхтер «зрадіє», що його дружина ходить на побачення в Академії!

До речі про Ріхтера. Тут ще було не все ясно, тому я не поспішала розслаблятися.

– Ріеро, – почала я м’яко, не знаючи з чого почати. – Я гадала, що це дружня зустріч. Про побачення не було мови.

– Арія, ти дуже гарна і незвична відьма. У таку можна легко закохатися.

Ох! Ще один дракон на мою голову!

– Ріеро, це неможливо!

– Чому Аріє? Ми молоді і у нас все ще попереду!

– У мене є чоловік, – вирішила одразу приголомшити дракона.

– Чоловік? Арія, він тебе не гідний. Ти тут в Академії, а він де? Його немає поруч! Зате тут є я. Подумай про це. Добре подумай.

Він був таким запальним, емоційним, захопленим. Я навіть трохи залюбувалася ним, адже помітила у нього якусь схожість з Ріхтером. Але потрібно було завершувати це «побачення», дізнаватися, що відомо Ріеро про Ріхтера і повертатися в Академію.

– Ріеро, ти не правий, мій чоловік поруч зі мною. Ріхтер ніколи не залишить мене саму!

– Дядько Ріхтер твій чоловік? – Ріеро здивовано поглянув на мене.

– Дядько? – я теж була здивована.

Ми дивилися один на одного. Схоже обоє промовили зайвого і тепер не знали як виправити ситуацію. Але вона була не такою вже і поганою. Принаймні, тепер я дещо розуміла.

– Ріхтер фон Варретт твій дядько? – запитала першою.

– Так. І твій чоловік?

– Так.

– Тоді вибач, – Ріеро швидко відступив від мене на крок, – я був не правий. Він дійсно гідний такої дружини як ти.

– Ріеро, а ти син Рагнара, його старшого брата? Того, що збирається зайняти місце короля?

– Так. Але я тут таємно. Мене мало хто знає в обличчя, до того ж я навчаюся під іншим прізвищем.

– Я збережу твою таємницю, – пообіцяла хлопцеві.

– Я твою теж. Хоча тепер не зможу відноситися як раніше. Я ж розумів, що не міг Ріхтер привести в Академію звичайну дівчину. Тепер все стало на свої місця.

– То нашої дружби не буде? – було шкода втрачати його дружбу, адже Ріеро мені подобався.

– Чому ні? Звичайно буде. Але опікуватися буду ще більше, тому не обурюйся на це.

– А той кристал, що ти мені прислав, звідки він у тебе?

– Це новітня розробка Ріхтера. Він дав його мені, щоб я випробував.

– І ти не знаєш де зараз Ріхтер?

– Ні. Але гадаю що десь з моїм батьком.

Я вдихнула на повні груди, і тільки зараз відчула наскільки була напружена. Я була рада, що всі мої підозри відносно Ріеро не справдилися.

– Арія, а що ти собі надумала? – дракон прискіпливо оглядав моє лице.

– Це вже не важливо, – відмахнувся від дракона. Не хотіла я признаватися, що вважала його зрадником.

– Давай відведу тебе до Академії. Щось сьогодні мені не щастить. Не вдалося здивувати дівчину.

– Ріеро, здивувати тобі мене вдалося. Але ти вибрав не ту дівчину.

Шлях до Академії ми провели за легкою бесідою, і не помітили як вже стояли біля дверей у південну вежу.

– Добраніч Аріє! – усміхнувся Ріеро.

– Ти не йдеш?

– Є ще одна справа, – пояснив він.

Щойно піднялася на третій поверх, як почула вже знайомий голос.

– Віндор!

Як і минулого разу повернулася на його окрик, і побачила невисокого дракона з коротким русявим волоссям. Ментор.

– Ти зовсім ігноруєш зіллєваріння! – заявив він мені.

– Його немає у моїй програмі. Я тут…

Хотіла сказати «для іншого», але чи потрібно йому це знати?

– Я це знаю. Просто здивований, що відьма не зацікавилася зіллєварінням.

– Чому ж не зацікавилася? Просто часу не вистачає.

– То може покажеш на що ти здатна?

– Можливо і покажу, – з усмішкою запевнила дракона.

– Тоді ходімо.

– Зараз? – такої швидкості я не очікувала.

– Чому б і ні. У мене є ключі від лабораторії. Ходімо.

Мені хотілося якнайшвидше позбутися цього дракона, але розуміла, що просто так він мене не залишить.

– Добре, йдемо.

Дракон поспішив у зовсім інший від гуртожитку бік. Ми пройшли низку коридорів, і почали спускатися гвинтовими сходами униз.

– Це вежа?

– Так північна вежа, у підвалі є лабораторія.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Відгуки про книгу Остання із роду Віндор - Надія Філіпська (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: