Остання із роду Віндор - Надія Філіпська

Кухар знову поставив на мою тацю чашку з запашною кавою і салат зі свіжих овочів. Сама я ще взяла яєчню, а Ріеро додав мені десерт.

– Не кажи що ти не любиш солодкого, – пояснив він, побачивши здивування на моєму обличчі.

Весь курс розсівся за одним довгим столом. Зліва від мене сів Ортел, справа – Ріеро.

– А ти на особливому рахунку тут.

– З чого ти взяв?

– З твого меню, – Ортел прискіпливо вивчав вміст моєї таці.

– Можливо, якби ви їли більше овочів, то мені особливе меню і не потрібне було.

– І кава! – відмітив інший дракон, повівши носом в мій бік.

– З чого ректор такий щедрий?

Повз пройшла Ігнесса, і досить голосно поставила свою тацю на сусідній стіл.

– То може вже розповіси як ти тут опинилася? – дракони швидко поснідали і чекали мою розповідь.

– Я зробила ректору одну послугу, дала у користування родову книгу, яку він довго шукав. Натомість я захотіла розвинути свої здібності.

– Так, у тебе і справді цікава аура. Але і амулетів вдосталь, – з досадою мовив Ріеро.

– Це тому що маю багато родових здібностей. Але більшість із них сплячі.

– І як тобі бути єдиною відьмою в Академії драконів?

– Очікувала гіршого, – чесно відповіла бойовикам.

– Ну що на зіллєваріння?

– У мене заняття з професором Квінтро у західній вежі.

– Тоді ходімо, – заявив Ріеро, піднімаючись з-за столу.

– Куди? – здивувалася я.

– У західну вежу. Проведу тебе. Ти ж ще не орієнтуєшся тут.

– Ні. Але у мене є карта.

– Зі мною буде швидше.

– Я теж проведу, – заявив Ортел.

– Добре, – заявив міцний дракон з зеленими очима, як я вже знала то був Гарст, староста курсу. – Ви двоє з Аріеллою, решта на заняття.

_______________________________

Сьогодні нова іллюстрація. З цим синьоволосим драконом ми вже знайомилися раніше, коли Ріхтер їздив до Академії. Ріеро