Літопис Руський. Галицько-Волинський літопис - Автор невідомий

є біблійним текстом, пристосованим до даної ситуації. З подібними словами звертається гучним голосом глашатай (Рабсак) ассірійського царя Сінахеріба до оточеного в Єрусалимі іудейського царя Єзекії (Четверта кн. Царств XVIII, 28–30, 35 або Ісайя XXXVI, 13–15, 20).(обратно) 108

В Іп. І Хл. «Бѣговаръсови», «Бѣговарсови».

(обратно) 109

Про фараонові кари див. прим. 21 до 986 р.; тут мається на увазі десята кара — мор (пошесть) серед людей.

(обратно) 110

Фразеологізм із слов’янського перекладу «Хроніки» Іоанна Малали (кн. 17); під час повені ріки Скирту в 525 р. було затоплено місто Едессу, і згодом там знайшли камінь із наведеними словами, що стали прислів’ям.

(обратно) 111

В Іп. І Хл. хибно «преднее»; треба — «предание».

(обратно) 112

На слугу Данилового; Данило тут уперше називається королем (хоч і не в прямій формі).

(обратно) 113

Поєднання молитов богородиці та Михаїлу-архангелу може свідчити, що Данило виступив 8 вересня 1231 р.; 6 вересня — день Михайлового чуда, 8 вересня — Друга пречиста, або Різдво богородиці.

(обратно) 114

В Іп. хибно «с нимь», у Хл. «с ними».

(обратно) 115

В Іп. І Хл. «Ярославоу».

(обратно) 116

Як видно, Данила в цей час у Галичі не було.

(обратно) 117

Тобто стояли на городських стінах.

(обратно) 118

В Іп., мабуть, хибно «около Бозкоу», у Хл. «около Белза».

(обратно) 119

Михайло Всеволодович Чернігівський.

(обратно) 120

Із Київської землі.

(обратно) 121

Синам Мстислава Мстиславича Удатного, брата Данилової жони (шуринам, шурякам Данила); скільки їх усіх тоді було — невідомо, але не менше трьох. За Новг. І, у нього був син Василі й, який помер ще 1218 р., а за Лавр., на з’їзді князів у Києві 1231 р. брав участь Мстислав Метиславич, — це, мабуть, другий син Мстислава Мстиславича Удатного.

(обратно) 122

В Іп. І Хл. хибно «ни».

(обратно) 123

Питання про цих болохівських князів, незважаючи на значну літературу, залишається проблематичним, їх жодного разу не названо на ім’я, виступають вони завжди у збірній формі (див. ще прим. 7 до 1234 р.).

(обратно) 124

Очевидно, вилаявся з нахвалянням.

(обратно) 125

Ідеться про церкву святого Симеона (Стовпника?) в Шумську.

(обратно) 126

Слова Александра Македонського з давньоруського перекладу «Александрії», грецької повісті II–III ст. н. е. про його життя і подвиги.

(обратно) 127

Тут ця дата особливо недоречна: вона розриває розповідь про перебіг бою.

(обратно) 128

В Іп. І Хл. хибно «Торцьвьскми», «Торцескіи».

(обратно) 129

В Іп. «Аръбоузовичи», у Хл. «Яръбоузовичи».

(обратно) 130

Основне значення слова «взяти» у численних подібних ситуаціях — це пограбувати, а не взяти у володіння.

(обратно) 131

Цих сентенцій нема ні в «Іліаді», ні в «Одіссеї»; мабуть, походять вони із джерела, де їх приписано Гомеру.

(обратно) 132

Пороки — балісти, метавки, метальні пристрої.

(обратно) 133

Отже, дочка Володимира Рюриковича від невідомої жони була жоною Олександра Всеволодовича; у Моск. літоп. зводі згадується ще син Володимира — Андрій.

(обратно) 134

В Іп. сильно перекручене «вѣлъею», у Хл. «вѣдавь ею».

(обратно) 135

Хоча тут ужито слова «таран», але цілком ясно, що це була катапульта, метавка, праща.

(обратно) 136