Літопис Руський. Галицько-Волинський літопис - Автор невідомий

виступає у своєму первісному значенні — воєвода, начальник.(обратно) 176

Данило мав намір одружити свого сина Льва з дочкою Бели IV Констанцією (про що сказано ще раз нижче).

(обратно) 177

Ідеться про кінець 1240 березневого року, 1241 рік і початок 1242 березневого року; тобто загалом трохи більше року.

(обратно) 178

В Іп. хибно «Синеволодьско», у Хл. «Синеводско».

(обратно) 179

В Іп. І Хл. «на рѣцѣрекомѣи Палцѣ»; треба б «Полицѣ».

(обратно) 180

Стольник — княжий урядовець, що виконував різні обов’язки, від слугування за столом починаючи і посольськими та воєводськими справами кінчаючи.

(обратно) 181

Номінальне визнаючи Данила князем, бояри робили своє. Данило особливо нарікає на Доброслава, який по суті захопив княжі прерогативи: він приймав на службу втікачів — чернігівських бояр, серед яких могли бути прихильники ворога Данилового Михайла Всеволодовича, роздавав їм землі. Князь вимагає, щоб коломийську сіль, яка була одним із основних джерел княжих прибутків і якою платили війську, залишили йому.

(обратно) 182

Печатник — охоронець княжої печаті, начальник княжої канцелярії, канцлер.

(обратно) 183

В Іп. І Хл. хибно «глаголаста» — форма двоїни, яку, мабуть, помилково вжито під впливом попередніх численних форм двоїни.

(обратно) 184

Про цих болохівських князів див. прим. 11 до 1231 р. та прим. 7 до 1234 р.

(обратно) 185

Тобто Данило дозволив розграбувати цей город.

(обратно) 186

В Іп. хибно «с ними», у Хл. «съ ным».

(обратно) 187

В Іп. «градѣ», у Хл. «градех».

(обратно) 188

В Іп. «ко Печерѣ Домамири», у Хл. «к Печери Домамири».

(обратно) 189

Тобто став тисяцьким, одержав округ тисяцького.

(обратно) 190

Прилбиця — шолом зі шкіряною заслоною обличчя, шиї та плечей.

(обратно) 191

3 тексту виходить, що Митуса був півчим при єпископському дворі, очевидно, з феноменальним голосом.

(обратно) 192

В Іп. хибно «не восхотѣста», у Хл. «не восхотѣвшу».

(обратно) 193

В Іп. І Хл. хибно «икы связаного», «аки связаннаго».

(обратно) 194

Притчі Соломона XV, 25.

(обратно) 195

В Іп. «снѣдяться» — буквально, яких з'їдять, знищать.

(обратно) 196

Тут, очевидно, сосновий лісок (біля однойменного города?).

(обратно) 197

3 угорських, чеських і польських джерел відомо, що в Ростислава й Анни потім було два сини і чотири дочки: перший — Михайло, бан Мачви (Мачо) та Боснії; другий — Бела, бан Мачви; невідома на ім'я дочка, що була за царями Болгарії — Михайлом І Асенем, потім (?) нібито за Костянтином Асенем (Тихом); друга дочка — Кунегунда, — спершу друга жона чеського короля Пржемисла II Оттокара, потім — чеського магната Завіші з города Рожмберка; третя — Грифіна, жона князя краківського Лестька (Лешка) Чорного; четверта — Маргарита, черниця-абатиса. Для генеалогічної послідовності відзначимо, що Пржемисл II Оттокар був сином Вацлава І, онуком Пржемисла І Оттокара і правнуком Владислава (Володислава) II.

(обратно) 198

Свого печатника Курила Данило настановив митрополитом київським пізніше, десь восени чи уже взимку 1246/7 р.

(обратно) 199

Нині — озера Свггязьке, Пулемецьке, Луки; на схід від города Володави.

(обратно) 200

До цього знаку в Іп. унизу сторінки є така виноска-заголовок: «Оубьение бл(а)говѣрнаго великаг(о) кн(я)зя Михайла Черниговьскаг(о) и Федора боярина ег(о) от Батыя ц(а)ря безбожнаго»; у Хл. цього заголовка нема.

(обратно) 201

Неясно, що просив Михайло в Батия — Чернігівську волость (це ймовірніше) чи Київ, де, як видно з Лавр., із весни 1243 р. княжу владу од Батия мав Ярослав Всеволодович, надіславши сюди свого посадника, боярина Дмитра Єйковича.

(обратно)