Українська усна народна творчість - Мар'яна Б. Лановик
Вже В. Гнатюк звернув особливу увагу на те, що величальні пісні мають багато спільного у темах, мотивах, художньо-образній структурі з відповідними колядками. Таким, зокрема, є зображення дівчини в образі княгині, що ходить із ключами і будить бояр будувати нову світлицю, де б вона була у безпеці. Пісня завершується величанням дівчини:
Дівоцька краса, дівоцька краса, душеньки, — Коса до пояса, коса до пояса. На голови вінок, на голови вінок, душеньки, — Зельоний барвінок, зельоний барвінок...
Тут теж з'являється образ світового дерева:
Золота верба, Ой то не верба — Иванова жона, А на тій вербі золота кора, Ой то не кора — то ненька стара, А на тій вербі рожеві квіти. Ой то ж то не квіти — то Йванові діти.У величальних творах весняної обрядовості, подібно до колядок, частий мотив подарунків, як, наприклад, у пісні «Колесом, колесом сонечко вгору йде». У ній сонце звертається до людей, обіцяючи свої дари:
Увійди, ввійди, ти, менший братику, Дарую тобі пучок стрілочок, Пучок стрілочок — молодецтво твоє... Увійди, ввійди, ти, меншая сестрице, Дарую тобі пучок стьожечок, Ще й рутяний віночок — дівування...Колядкові мотиви молодецтва, відваги звучать у рогульках для хлопця. Це — твори типу «Королівський лісний», де парубкові даються різні дари, викупи, які він «бере, але не дякує», а «дівочку бере й красно дякує». До щедрівок ці твори наближені мотивом оранки звірами або птахами: «Орел поле виорав, виорав І ячменю насіяв...». Характерною кінцівкою таких творів є прохання дати «плату» за величання:
Тобі красная піснь, А нам писаночок кобілка. А нам писаночок тридцять Не лінуйся встати, нам писанок дати: і шість. В сінях на кілочку, в кобелі на ріжочку. Тобі риндзівка,На відміну від колядок та щедрівок, у веснянках-гаївках спостерігається більше розмаїття ритмічних форм, з яких Ф. Колесса вирізняє найпоширеніші: 2(4+3); 2(4+3+3); 2(4+4); 2(6+3+3); 2(4+4+3).
Під впливом християнства до багатьох величальних пісень долучився рефрен типу «Же Христос, же воскрес, Же воістину, же воскрес!» О. Потебня на основі ретельного вивчення обрядової творчості зробив висновок, що величальні пісні із весняного циклу повністю перейшли в ранг колядок, тому майже не збереглися у весняних святкуваннях.
З утвердженням християнства на слов'янських землях весь цикл весняних свят переосмислюється. У час колишніх язичницьких покло нінь та на противагу їм християни починають святкувати Воскресіння
Ісуса Христа. Разом з цим з'являється новий жанр — весняні пісні про Воскресіння. Це — духовні церковні пісні на біблійні мотиви (з і окремими вкрапленнями апокрифічних елементів), які побутують як народні. Основними темами цих творів є смерть Ісуса Христа як добровільна Його жертва за гріхи людства, муки Його на хресті, тріумф воскресіння як перемога над смертю, гріхом, пеклом; обітниця вічного життя з Богом для тих, хто любить Господа і служить Йому:
А на горі жита много, по долині овес. Отворились райські двері, кажуть: «Христос Воскрес!» Вдарили та в усі дзвони, чути аж на гору. Збирайтеся, добрі люди, до Божого двору. Збирайтеся, люди добрі, й слухайте науки. Ісус Христос як Син Божий прийняв за нас муки. Ісус Христос як Син Божий мученьку приймає. Не можемо відмолити, що нам Господь дає...Велику групу тут складають твори про страждання матері Христа — Марії під хрестом, її розмова з Сином, які дуже наближені до похоронних голосінь. Ці пісні виконуються у тиждень перед святом Воскресіння:
Страждальна Мати під хрестом стояла, Стала ридати, слізно промовляла: