Та ви жартуєте, містере Фейнман! Пригоди допитливого дивака - Річард Фейнман

Але потім, коли вже все мало зачинатися, вона сказала те, що я чув уже багато разів: «Я б хотіла, щоб ти прийшов до мене сьогодні вночі, але у нас вечірка, можливо, завтра…» Я вже знав, що «можливо завтра» означає «НІКОЛИ».

Того вечора я помітив, що ця дівчина — її звали Глорія — частенько говорить з конферансьє — і під час виступу, і по дорозі в дамську кімнату. Якось, коли вона була в туалеті, а конферансьє проходив біля мого столика, я навмання, керуючись якимось імпульсом, сказав:

— Ваша дружина дуже приємна жінка.

— Так, дякую, — відповів він, і ми перекинулися кількома фразами.

Він подумав, що вона сама сказала мені. А коли Глорія повернулася, вона подумала, що це він сказав мені. Ми трохи поговорили всі разом, і вони запросили мене до себе після того, як бар зачиниться.

О другій ночі ми пішли в їхній мотель. Звісно, ніякої вечірки не було, ми досить довго пробалакали. Мені показали альбом фотографій Глорії з тих часів, коли вони познайомилися в Айові; Глорія була тоді жінкою повнуватою; потім показали фотографії, де вона вже схудла, тепер вона виглядала дуже стильно. Він навчив її різних штук, хоча не вмів читати і писати, що дуже цікаво, адже в ролі конферансьє він мав читати імена виконавців і назви номерів у любительських конкурсах, а я навіть не помітив, що він не вміє читати те, що «читає». (Наступного вечора я побачив, як вони викручуються. Коли вона вела людину на сцену, або зі сцени, то зазирала в папірець, який чоловік тримав у руці, і пошепки казала йому ім’я наступного виконавця і назву номера).

Вони були приємною, дружною парою, ми багато розмовляли на різні теми. Я згадав, як ми познайомилися, і спитав їх, чому Тамара завжди знайомить мене з новими дівчатами. Глорія відповіла:

— Перед тим як познайомити нас, Тамара сказала: «Зараз я познайомлю тебе зі справжнім марнотратом!».

Я на мить задумався і зрозумів, що та пляшка шампанського марки «Забудьте» за шістнадцять доларів, результат непорозуміння, виявилася хорошою інвестицією. Я здобув репутацію ексцентрика, який приходить у бар у чому попало, а не в акуратному костюмі, але завжди готовий спустити на дівчат купу грошей.

Урешті-решт я зізнався їм, що мене найбільше дивує:

— Я досить розумний хлопець, — кажу, — та, напевне, це стосується тільки фізики. Але в барі багато розумних хлопців — нафтовики, геологи, різні бізнесмени і т. д. Весь час вони купують дівчатам випивку, однак нічого за це не отримують. — (На той момент я вирішив, що в обмін на куплену дівчатам випивку ніхто нічого не отримує). — Як так виходить, — питаю, — що «розумний» хлопець, зайшовши в бар, стає дурень дурнем.

Конферансьє каже:

— Я знаю про це все. Я покажу тобі, як це працює. Дам кілька уроків, і ти навчишся отримувати від дівчат у таких барах, що хочеш. Але перед тим, як учити тебе, я хочу довести, що знаю, про що кажу. Для цього Глорія зробить так, що чоловік купить тобі шампань27».

— Окей, — кажу. А про себе думаю, як же вони, в дідька, це зроблять.

Конферансьє продовжив: «Але ти маєш зробити точно те, що я скажу. Завтра ввечері сядь у барі неподалік Глорії, а коли вона дасть тобі знак, просто пройди біля неї».

— Так, — каже Глорія, — це нескладно.

Наступного вечора йду в бар і сідаю в кутку, звідки можу бачити Глорію. Невдовзі, хто б сумнівався, до неї підсідає якийсь хлопець і дуже скоро починає світитися від радості — Глорія підморгує мені. Встаю і з безтурботним виглядом проходжу біля них. І коли я проходжу. Глорія повертається й каже приязним теплим голосом: «О, привіт, Дік! Коли ти повернувся в місто? Де ти був?».

У цей момент хлопець повертається подивитися, що це за додік, і в його очах я бачу те, що було в моїх, коли я сидів на його місці, — я добре його розумію.

Перший погляд: «Ого, на горизонті турнір. Він збирається її відібрати, і це після того, як я купив їй випити. Що ж буде далі?».

Другий погляд: «Та ні, це просто випадковий приятель. Схоже, що вони давно знайомі».

Я бачив усе це. Читав на обличчі. Я розумів, що він відчуває.

Глорія повертається до нього й каже:

— Джим, хочу познайомити тебе з моїм старим другом Діком Фейнманом.

Наступний погляд: «Я знаю, що зроблю; я поведуся приязно із цим хлопцем, щоб більше їй сподобатися».

Джим повертається до мене й каже:

— Привіт, Дік. Хочеш випити?

— Не відмовлюся!

— Що ти будеш?

— Те, що вона.

— Бармен, ще один шампань, будь ласка.

Так що все вийшло просто, нічого особливого. Після закриття бару ми знову пішли в мотель до Глорії і її чоловіка-конферансьє. Вони всміхалися і сміялися з того, як усе вийшло.

— Гаразд, — кажу, — я анітрохи не сумніваюся, що ви двоє знаєте, що кажете. Так що про уроки?

— Окей, — відповідає він, — принцип такий: хлопець хоче виглядати джентльменом. Він не хоче здаватися невихованим, грубим і особливо скупим. Дівчина прекрасно розуміє його мотиви, тому їй неважко підштовхнути хлопця в потрібному напрямку.

— А значить, — продовжує він, — у жодному разі не треба бути джентльменом. Ти маєш зневажати дівчат. Мало того, найперше правило — нічого дівчині не купуй, навіть пачки цигарок, поки не спитаєш, чи переспить вона з тобою, і не переконаєшся, що так, переспить, і що вона не бреше.

— А… м-м… ти… ти ж не… ти маєш на увазі… просто спитати?

— Окей, — каже він, — це твій перший крок, спочатку так прямо спитати може бути важко. Так що можеш купити їй щось одне, яку-небудь дрібницю, а вже потім спитати. Але з іншого боку, це тільки ускладнить тобі завдання.

Ну, гаразд, найголовніше — дізнатися принцип, а далі я розберуся. Увесь наступний день я перебудовував свою психологію, виробляв нове ставлення до дівчат, які ходять у бари: усі вони сучки, бакса м’ятого не варті, приходять