Міфи Давньої Греції - Наталія Ігорівна Тисовська

бік. Гера пропонувала йому владу й багатство, якщо він визнає її найчарівнішою. Афіна зваблювала його мудрістю і воєнною славою. А богиня кохання Афродита пообіцяла юнакові найгарнішу жінку на землі, якщо Парис присудить перемогу їй. «У спартанського царя Менелая є прекрасна дружина — Гелена, — мовила Афродита. — Вона буде твоєю».

Спокусився Парис Афродитовою пропозицію — та й який юнак не спокусився б? Він оддав золоте яблуко з написом «Найчарівнішій» богині кохання Афродиті. Гера й Атена страшенно обурились і відвернулися від Париса.

НАРОДЖЕННЯ АХІЛЛА

Незабаром після шлюбу Пелея і Тетиди у них знайшовся синок Ахілл. Морська богиня Тетида хотіла зробити сина невразливим до людської зброї й одного разу занурила немовля у воду річки Стикс, що заступала шлях до царства мертвих. Тільки п'ятка хлопчика лишалася над водою, бо мати тримала його саме за неї, тож п’ятка залишилася вразливою.

Проте морська богиня не змогла довго витримати серед смертних, хоч і мешкала в палаці, тому втекла від царя Пелея, покинувши дитину напризволяще. Цар віддав сина на виховання кентавру Хірону, який годував малюка нутрощами левів і вепрів та навчав медицини й мистецтв. Тессалійський старий на ім’я Фенікс учив Ахілла красномовства та військової справи. У шість рочків малий Ахілл міг голими руками забити лева а чи вепра і наздогнати прудконогого оленя.

Коли малий підріс, віщун Калхант передрік, що греки здобудуть Трою тільки за допомоги Ахілла, проте сам він загине у битві. Тетида злякалася за сина — понад усе вона хотіла врятувати його від смерті, тож забрала від батька й заховала на острові Скірос, де він, перевдягнений у жіноче плаття, зростав разом із дочками царя Лікомеда. Та одного разу боги дали Ахіллові вибір: прожити життя довге, але бездіяльне — або мати життя коротке, проте вкрити себе славою, і майбутній герой обрав останнє. Це вирішило його подальшу долю.

ПРОРОЦТВО КАССАНДРИ

А тим часом троянський цар Пріам і його дружина Гекаба вже котрий рік поспіль зустрічали день народження сина Париса в жалобі. Щоб трошки розважити дружину, Пріам вирішив влаштувати грища. Він покликав чередника Агелая і звелів йому привести гарного бика — той буде нагородою переможцеві змагань. Агелай вибрав із череди найкращого бика, але то виявився улюблений Парисів бугай. Так не хотілося юнакові розлучатися з другом, що він попросив Агелая: «Нехай я сам доправлю бика в царський палац».

У Трої Парис спершу здалеку спостерігав за змаганнями, та згодом його серце розпалилося від азарту і він сам став до бою. Парис переміг навіть свого старшого брата Гектора, який славився у Трої неабиякою силою. Спершу ніхто не звернув уваги на Париса, та коли дійшла черга до нагородження, люди збагнули, що переможцем став не царський син, а звичайний чередник. Від обурення середній брат Деїфоб кинувся на Париса з мечем, і даремно Гектор намагався перейняти брата і врятувати беззбройного переможця змагань.

Тоді старий чередник Агелай впав цареві Пріаму до ніг і зойкнув: «Царю! Врятуй рідного сина!» Він розгорнув старі пелюшки, в яких знайшовся Парис, і показав їх царю. Пріам і Гекаба неймовірно зраділи чудесному поверненню сина. Тільки віщунка Кассандра, яка отримала свій дар бачити майбутнє від сонцеликого Аполлона, засмутилася. «Загасіть цей смолоскип! Мерщій, мерщій загасіть! Хіба ви не бачите, як від нього займаються стіни Трої?» Проте саме Аполлон, якому Кассандра колись відмовила у коханні, зробив так, що ніхто не вірив її пророцтвам. От і зараз зраділі Пріам і Гекаба не зважили на слова провидиці, а радо вітали майбутнього винуватця падіння Трої у своїм палаці.

ВИКРАДЕННЯ ГЕЛЕНИ

Довгий нас уже мешкав Парис у палаці свого батька, царя Пріама, і здавалося, зовсім забув про дарунок, який йому обіцяла богиня кохання Афродита. Аж поки Пріамові не закортіло поквитатися з греками і домогтися викупу за сестру Гесіону, яку Теламон колись був забрав із собою. Саме Парису цар Пріам доручив цю поважну місію — добитися викупу за Гесіону. Парис почав ладнатися в дорогу.

До походу він підготував корабель і, як заведено було в ті часи, прикрасив ніс його визолоченим погруддям однієї з богинь. Належало прикрашати кораблі скульптурами покровительок мореплавців — могутньої Гери або войовничої Атени, проте Парис згадав власну покровительку — богиню кохання Афродиту — й оздобив свій корабель саме її погруддям.

Уся Троя проводжала мореплавців. Парис першим ступив на корабель, за ним зійшов на судно Еней — син богині кохання Афродити, аж тут із натовпу вибігла віщунка Кассандра і заволала: «О, горе Трої! Бачу я охоплений полум’ям Іліон, бачу скривавлених його синів. Бачу в неволі його жінок і дочок!» Проте і цього разу ніхто не зважив на пророцтва Кассандри. Корабель відплив, і незабаром Парис з’явився у грецькому місті Спарта, де владарював цар Менелай.

А тим часом красуня Гелена, дочка Леди й могутнього володаря богів Зевса, щасливо жила зі своїм чоловіком — спартанським царем Менелаєм. Від цього шлюбу в них знайшлася дочка Герміона. І не відало подружжя, що незабаром усе піде шкереберть. Коли до Спарти приплив корабель Париса, цар Менелай із пошаною прийняв у своєму палаці чужоземних гостей. Всадовивши гостей на почесні місця, він почав пригощати їх і розпитувати про Трою та про далеку дорогу, яку їм довелося подолати.

Парис розповів про мету своєї подорожі — троянці чекають викупу за Пріамову сестру Гесіону. Цар Менелай спохмурнів, але старий звичай змусив його і далі розважати гостей. А в розпал бенкету богиня Афродита, яка не забула своєї обіцянки Парисові, потай вивела в залу дружину царя Менелая — красуню Гелену. Коли Парис уздрів дивовижну вроду, йому перехопило подих. Він забув і про викуп, і про Гесіону, і про батькові настанови.

Гелена, поглянувши на Париса, теж задивилася на його незрівнянну красу. Мов зачарована,