Міфи Давньої Греції - Наталія Ігорівна Тисовська

Бант, і той не тільки розтрощив щит Гектора, а й розірвав хітон на грудях троянця і прохромив панцир. Урятувався Гектор тільки завдяки тому, що вчасно відхилився. Ще раз наготували списи вороги і знову зійшлися у двобої. І знов Гектор не зміг пробити мідного щита Банта, а грек поранив троянця у шию. Тоді розгніваний Гектор підхопив важезний камінь і пожбурив у щит Еанта, — тільки й загриміла мідь. А Еант підхопив інший камінь, пробив ним щит Гектора і поранив троянцеві ногу.

Тоді у сутичку втрутилися боги. Вісник богів простягнув поміж двох героїв жезл і виголосив: «Спиніть бій. Усім потрібен спочинок». Гектор та Еант на знак примирення обмінялися подарунками: Еант подарував Гекторові пояс, а навзамін отримав меч. Греки ж і троянці взялися збирати загиблих на полі бою, щоб спалити тіла воїнів за давнім звичаєм на високих вогнищах.

СМЕРТЬ ПАТРОКЛА

Зійшла ранішня зоря, і греки та троянці почали готуватися до нового бою. До самого полудня кипів запеклий бій, і на цей раз перемога схилялася на бік троянців. Сам Зевс був на боці захисників Трої: просто в середину грецького війська могутній цар богів кинув свою сліпучу блискавку. Блискавка поранила старому Несторові коня, і той став дибки. А троянський герой Гектор уже мчав до Нестора — ось — ось уб’є старого! Тоді на допомогу Несторові кинувся аргоський цар Діомед, метнув свій спис, проте поцілив не Гектора, а візничого його колісниці. Це Зевс не дозволив Діомедові перемогти Гектора: метнув іще одну блискавку, і сахнулися Діомедові коні. Тоді аргоський цар збагнув, що сьогодні перемога буде на боці троянців.

А троянці вже відтіснили греків аж до кораблів. Тут точився затятий бій. Щоб захистити свої кораблі від ворожих стріл, греки звели укріплення. Мужній Гектор зібрав троянських воїнів і помчав до грецького укріплення, тримаючи напоготові смолоскипи, щоб підпалити грецький флот. Ось уже загорівся корабель

Протесилая — тессалійського царя, який першим загинув на троянській землі. Але мужній Еант сміливо захищав інші кораблі, не шкодуючи ні сил, ні життя.

Серед греків ширилася паніка. Чи не час відмовитися від війни, якщо боги стали на бік троянців? Згадалося грекам і пророцтво Калхаса, що греки ніколи не отримають перемоги без героя Ахілла. І тоді аргоський цар Агамемнон погодився примиритися з Ахіллом, повернути йому полонянку Брисеїду й послати багаті дарунки.

Коли Агамемнонові посли прибули до Ахілла, той грав собі на лірі, а побіч сього сидів його приятель Патрокл. Довго красномовний Одиссей умовляв Ахілла пробачити Агамемнону і приєднатися до битви, та Ахілл не міг забути образи й відмовився помиритися з Агамемноном. Отак ні з чим повернулися Агамемнонові посли у грецький табір.

А тим часом Патрокл зі свого шатра сумовито спостерігав, який безлад коївся у грецькому таборі. Він бачив, як одного по одному троянці поранили видатних грецьких героїв — Одиссея, Діомеда, Агамемнона; бачив, як мужній Еант намагався врятувати кораблі. Патрокл не витримав — він був готовий на все, аби допомогти братам — грекам. Патрокл був певен, що одного вигляду Ахілла було б досить, щоб посіяти паніку серед троянців, тож він попросив у товариша позичити йому свої обладунки. Ахілл віддав йому свій шолом і панцир, і Патрокл приєднався до грецького війська.

Першим від руки сміливця Патрокла загинув онук Беллерофонта Сарпедон, син самого Зевса. Побачивши на полі бою Патрокла в Ахіллових обладунках, троянці були певні, що то сам Ахілл нарешті приєднався до греків, і хотіли вже були втікати під захист троянських мурів. Троянський герой Гектор не міг цього допустити — він мужньо став на бій із перевдягненим Патроклом і поцілив його списом.

Цар Менелай побачив на землі тіло мужнього Патрокла й хутчій хотів забрати його з поля бою, щоб вороги не спаплюжили його. Але троянці хотіли заволодіти тілом, і навколо мертвого Патрокла розгорілася сутичка. Майже всі герої зійшлися в цій сутичці. Греки намагалися відбити тіло Патрокла, щоб віднести його до Ахілла та з пошаною поховати, а троянці хотіли заволодіти військовим трофеєм. Тричі намагався Гектор видерти тіло Патрокла з рук царя Менелая, і тричі відбивали його атаки Еанти.

І якби беззбройний Ахілл не став на вал і не налякав троянців своєю могутньою постаттю, яку богиня Атена оповила золотою хмарою, не перемогли б греки у битві за Патроклове тіло. Нарешті греки заволоділи тілом героя, поклали його на ноші та принесли Ахіллові. Герой звелів обмити тіло друга й намастити пахучими оліями. Цілу ніч він оплакував Патрокла, а з ним і всі греки.

АХІЛЛ ТА АГАМЕМНОН

Ахілл побачив тіло друга свого Патрокла, протяте ворожим списом, і горю його не було краю. Одного разу вже доводилося Ахіллові бачити пораненим Патрокла: на самому початку війни Ахілл особисто врятував товариша завдяки медичним знанням, яких набув у мудрого кентавра Хірона. Того разу йому вдалося зцілити рани Патрокла, бо ж вони не були смертельними, але ж тепер!.. Хіба до снаги героєві, навіть могутньому Ахіллові, повернути до життя того, чия душа вже спустилася в Аїд?

Але горе Ахіллове не було тривалим — на зміну йому прийшла лють на троянського героя Гектора, чия рука завдала Патроклові смертельного удару. Все відступило на задній план: і образа на Агамемнона, і клятва не брати участі у війні, - залишилося тільки незламне бажання помститися за смерть друга. Ахілл був готовий будь — якої миті викликати Гектора на двобій. Та як йому самому ставати на бій, коли обладунки його залишилися на полі бою — там, де їх здерли троянці з мертвого Патрокла?

Побачивши безмірне синове горе, його мати нереїда Тетида полинула до бога — коваля Гефеста. Спираючись на товсту ковіньку, кульгавий Гефест вийшов до Тетиди, яка зростила його, коли Гера скинула немовля з Олімпу. «Скажи мені, Тетидо, чому ти плачеш? — запитав Гефест. — Для тебе я все зроблю». Нереїда відповіла: «Мій син позбувся обладунків. Гефесте, тільки