Міфи Давньої Греції - Наталія Ігорівна Тисовська

Проте цар Лаомедонт не підозрював, що має до діла з богами, і відмовився платити каменярам. Тоді Посейдон, у покару за царів підступ, наслав повінь в околиці Трої і знищив увесь врожай, а потім викликав із дна моря страшне чудовисько, яке мало знищити місто. Лаомедонт страшенно перелякався і став просити Посейдона не руйнувати Трою. Володар морів згодився за однієї умови: Лаомедонт віддасть на поталу морському чудовиську свою дочку Гесіону.

Що вдієш? Бідолашну Гесіону виставили на скелі, де вона мала чекати на чудовисько. Але ж як батькові не хотілося розлучатися з красунею — дочкою! І Лаомедонт послав по грецького героя Геракла, пообіцявши йому в нагороду за порятунок Гесіони баских коней, колись подарованих самим Зевсом.

Геракл виліз на скелю, де була прикута Лаомедонтова дочка, і затулив собою Гесіону. А морське чудовисько саме вилізло з води, роззявивши страшну пащеку в передчутті солодкої поживи. Довго бився Геракл із морським чудовиськом, і врешті не встояло воно проти непереможного героя. Геракл повернувся до Лаомедонта, ведучи за руку перелякану, але щасливу Гесіону.

Проте підступний Лаомедонт і цього разу не схотів дотримати власне слово. Розлютувався Геракл, зібрав своїх друзів — героїв і оточив Трою. Кілька днів змагалося місто з грецькими воїнами, проте змушене було здатися. Геракл убив брехливого Лаомедонта й усіх його синів, дарував життя тільки Пріаму: це Гесіона врятувала меншого брата, пообіцявши Гераклу віддатися за його друга Теламона. Отоді — то Теламон і забрав Гесіону до Греції. А в Трої царем зробився єдиний вцілілий син Лаомедонта — Пріам.

Пріам щасливо царював у місті Троя, проте невдовзі відбулися події, які поставили під загрозу майбутнє величного Іліона.

Нереїда Тетида, дочка морського бога Нерея, була наймилішою з усіх морських богинь. Старша дочка Нерея керувала хором нереїд і часто допомагала богам. Вона була такою гарною, що Зевс і Посейдон боролися за її руку, але одного разу оракул оголосив, що син Тетиди перевищить на силі власного батька. Тоді Зевс вирішив силоміць віддати Тетиду за тессалійського героя Пелея.

Тетида неймовірно образилася: як могли боги віддати її за простого смертного, хоч і героя? Щоб уникнути шлюбу, Тетида обернулася на вогонь, і Пелей не впізнав красуні й перелякався. Проте мудрий кентавр Хірон порадив Пелею не зважати на хитрощі Тетиди, а одружитися з нею, якої б подоби вона не набрала.

Озброївшись міцними путами, Пелей вирушив у грот, де любила спочивати Тетида. Зазирнувши туди, Пелей побачив, що красуня Тетида солодко спить. Він підкрався до дівчини й обхопив її дужими руками, намагаючись накинути пута. Тетида прокинулась і почала видиратися. Вона обернулася на лева, але герой мужньо тримав її. Тоді Тетида перекинулася на змію, але й цим не злякала Пелея. Далі вона хотіла перетворитися на воду, проте наречений устиг накинути на неї пута.

Відчувши на собі пута, Тетида змушена була скоритися. Звідтоді вона втратила здатність перекидатися на різних звірів і згодилася стати до вінця з Пелеєм.

Призначили день весілля і запросили на нього всіх олімпійських богів. Тільки богиню розбрату Ериду не позвали на весілля, і вона зачаїла образу на молодят.

Прийшов день весілля. Повсюди звучали Гіменеєві шлюбні гімни, їм підігравали чарівні ліри та флейти. Першим на весілля завітав мудрий кентавр Хірон і подарував Пелеєві міцний спис із ясеня, що зріс на Пеліонській горі. Кульгавий бог — коваль Гефест викував для тессалійського героя гострий меч. Володар морів Посейдон подарував молодому двох баских коней, що могли мчати швидше за вітер.

І Тетида отримала від олімпійських богів коштовні подарунки. Гера подарувала їй вишукане весільне вбрання, богиня Атена — солодкозвучну флейту, а богиня кохання Афродита — чудову квітку. Старі мойри теж завітали на весілля, сіли зі своїм веретеном оддалік, почали прясти й наспівувати: «Пелею, ти — герой і гордість Тессалії. Але твій син на ймення Ахілл перевершить свого батька. У двобої ніхто не зможе подолати Ахілла — ні простий смертний, ні славний герой. Свідками Ахіллової хоробрості стануть високі стіни Трої».

Тільки від богині розбрату Ериди ніхто не чекав дарунку, проте вона навмисне з’явилася на весіллі, щоб помститися за неповагу. У розпал бучного бенкету Ерида прокралася на весілля і кинула серед гостей золоте яблуко, яке зірвала в саду Гесперид. Зевс підняв золоте яблуко і прочитав на ньому: «Найчарівнішій». І одразу троє богинь — могутня Гера, войовнича Атена та красуня Афродита — почали сперечатися, кому з них має належати золоте яблуко. Кожна з богинь пихато доводила, що саме для неї принесли яблуко, і навіть цар над богами Зевс не міг своєю владою примирити роздратованих жінок.

Коли Зевс збагнув, що не в його силі помирити богинь, то послав вісника богів Гермеса по допомогу до чередника Париса. Юний троянець Парис був сином царя Пріама й Гекаби. Незадовго до народження сина Гекабі наснилося, що вона народила вогонь, який спопелить Трою. Оракул витлумачив цей сон так: Гекаба народить дитину, яка стане причиною загибелі рідного міста.

Щойно хлопчик народився, батьки звеліли віднести немовля на гору Іду і кинути нам на поталу хижакам. Проте маленького Париса охороняли боги — він не загинув, а прибився до ведмедиці, яка вигодувала його своїм молоком. Коли хлопець підріс, чередник Агелай знайшов його і забрав до себе і виховав разом із власними дітьми. Серед однолітків юний Парис дуже вирізнявся красою та силою. Коли одного разу на череду, яку пас Агелай, напали розбійники, то Парис самотужки впорався з ними.

Отож не дивно, що Зевс послав саме по Париса: був він царського роду, хоч і виріс у родині чередника. У супроводі Гермеса Парис з’явився на Олімпі, щоб розсудити богинь, які й досі сварилися. Щойно могутні богині побачили юнака, як почали схиляти його кожна на свій