Міфи Давньої Греції - Наталія Ігорівна Тисовська

Побачивши Париса, Гелена вигукнула: «Як міг ти залишити поле бою! Краще б ти загинув від руки хороброго воїна — мого колишнього чоловіка Менелая!» А тим часом розлючений Менелай гасав полем бою, даремно шукаючи Париса. Його брат Агамемнон гукав до грецьких воїнів: «Хіба ви не бачили Менелаєвої перемоги? Нехай троянці повернуть нам Гелену!»

Але того дня облозі так і не поклали краю. Безсмертні олімпійські боги також брали участь у битвах греків із троянцями, причому могутня Гера та войовнича Атена, яких зневажив Парис, були на боці греків, а на боці троянців билися бог війни Арес, сонцесяйний Аполлон і богиня кохання Афродита, якій Парис віддав злощасне яблуко. Коли Гера збагнула, що греки та троянці можуть от — от укласти мир і Парис так і не буде покараний, то умовила володаря богів Зевса відновити бій. Зевс послав до троянців перевдягнену Атену, яка підбурила стрільця Пандара поцілити Менелая смертельною стрілою.

Пандар натягнув тятиву лука і випустив стрілу у царя Менелая; на щастя, останньої миті сама ж Атена відхилила стрілу, і та влучила в міцний панцир Менелая. Але справу було зроблено: сутичка відновилася.

До битви греків і троянців приєдналися боги. Богиня Атена наснажила аргоського царя Діомеда, який хоробрістю та силою поступався хіба що Ахіллові, і під його тиском почали відступати троянці. Тоді троянський стрілець Пандар вичекав слушну мить, натягнув тятиву лука і випустив влучну стрілу в плече Діомеда.

Пандар гадав, що смертельно поранив Діомеда, проте помилявся: Діомед вийняв стрілу з рани і закликав заступницю греків Атену дати йому мужність битися далі. Атена потроїла Діомедові сили, й аргоський цар знову став до бою.

Тим часом троянський герой Еней, син богині Афродити, побачив, що Діомед живий і б’ється запекліше, ніж перед тим. Він сів у колісницю й кинувся шукати стрільця Пандара, щоб нарешті покінчити з ворогом раз і назавжди. Пандар охоче приєднався до Енея, і колісниця помчала на Діомеда.

Коли аргоський цар побачив одразу двох ворогів, що виступили проти нього, то й не думав відступати, а тільки затулився щитом. А стрілець Пандар замахнувся списом і поцілив у груди Діомедові. Спис пробив щит, але вдарився у міцний панцир. Тоді аргоський цар Діомед метнув свій спис — і троянський стрілець Пандар упав мертвим із колісниці.

Еней зістрибнув із колісниці, прикрився щитом і наготував спис. Але Діомед не дав захопити себе зненацька: він підхопив величезну камінну брилу й пожбурив її в Енея, розтрощивши троянському героєві коліно. Еней поточився, і якби його мати Афродита не затулила сина своїми білими шатами, напевно б загинув він від руки мужнього Діомеда.

Діомед упізнав Афродиту. Він знав, що богиня стоїть за троянців, тож сміливо поранив її. Афродита скрикнула від болю та швидко полинула на Олімп, щоб наскаржитися володарю Зевсу на зухвальство смертного. А тим часом бог війни Арес, зуздрівши, яку неповагу до безсмертної богині виявив Діомед, вирішив стати з ним на бій. Діомед вагався — хіба йому тягатися з самим богом війни? Проте войовнича Атена пообіцяла: «Ти матимеш моє покровительство в цій сутичці, сміливо ставай до бою!»

Коли Арес замахнувся на аргоського царя списом, Атена відвела його спис, а натомість допомогла Діомедові поранити бога війни дротиком. Арес заволав так гучно, мов одностайно скрикнули десять тисяч воїнів, і греки та троянці на мить завмерли від жаху. Бог війни полинув на Олімп і теж почав скаржитися Зевсові, що смертний насмілився поранити безсмертного бога. Зевс покликав лікаря богів Паона, який миттю вилікував Аресову рану. А на землі тривала страшна битва, і троянці відступали під натиском греків.

Мужній син царя Пріама Гектор не міг стерпіти, що його краяни троянці от — от зазнають поразки, і вирішив викликати одного з найхоробріших грецьких ватажків на двобій. Та перш ніж стати до бою, він має попрощатися з дружиною Андромахою і своїм маленьким сином.

Гектор повернувся до Трої через Скейську браму й рушив до Парисового палацу. Він дорікнув Парисові, що той уникає битви саме тоді, коли кожна зайва пара міцних рук так потрібна троянцям, але Парис відповів, що саме готується до бою. А прекрасна Гелена тим часом припросила Гектора перепочити часинку, але той відмовився: він поспішав побачитися з дружиною Андромахою.

Андромаху й маленького синочка він знайшов на міському мурі, де вона, спостерігаючи за битвою, нестримно плакала. Побачивши Гектора, Андромаха заголосила: «Гекторе, твоє завзяття обернеться проти тебе, і я залишуся вдовою! Зглянься хоча б на сина!» Гектор відповів: «Якби я залишився тут, під захистом троянських мурів, я би зганьбив себе. Нехай краще я загину, ніж побачу, як який — небудь чужинець забирає тебе в полон!»

Гектор схилився над сином і хотів його на прощання поцілувати, але хлопчик перелякався розвихреної кінської гриви на батьковому шоломі. Тоді Гектор зняв шолом із голови, взяв хлопчика на руки і підняв високо над головою. «Безсмертні боги, — вигукнув він, — нехай мій син колись зацарює в Трої і примножить славу батьків!» Потім він ніжно попрощався з дружиною, вдягнув свій шолом і поспішив до Скейської брами. Тут його наздогнав Парис, і герої удвох вийшли на поле бою.

Гектор спинив битву і почав голосно викликати на двобій кого — небудь із грецьких героїв. Проте ніхто з греків не наважувався битися з мужнім Гектором, який на силі поступався хіба що Ахіллові. Старий Нестор почав соромити греків, і тоді битися з Гектором зголосилося одразу декілька героїв. За порадою Нестора вирішили кинути жереб, і битися випало Бантові, сину саламінського царя Теламона.

Цілісінький день билися троянець Гектор із греком Бантом, але перевага не схилялася ні на чий бік. Гектор першим кинув спис, але він не пробив Бантів щит. Тоді свій спис метнув