Українська усна народна творчість - Мар'яна Б. Лановик

class="book">Ой матінко-зірко,.             Добре тобі, тату,

Як у строку гірко               Задаточки брати!

Куди хилять, то й хилюся,   Прийди, тату, подивися,

Бо я всіх боюся.                     Як їх заробляти!

У цих піснях, де говориться про молоду дівчину чи хлопця, що їх батьки віддали на службу за завдаток, до мотивів соціальної недолі долучається родинно-побутова тематика: передається психологічна напруга чи нерозуміння у стосунках між батьками і відданими на службу дітьми. Наприклад, дочка звертається до матері:

Ненько моя, вишня, чи я в тебе лишня,

Що ти мене сюди дала, де я непривишна?

У кінці розмови мати відкриває дочці причину її тяжкої долі — вона прокляла її, коли та ще була дитиною:

Тоді я, дитя моє, тебе проклинала,

Як на гору йшла, тебе несла, ще й води набрала.

Такі діалогізовані ліричні розповіді про важке становище най-мички-строкарки, повні жалю, туги, відчаю, підсилені мотивом страждання через прокляття та віру в магію слова, виявляють спорідненість із баладними піснями.

Жебрацькі пісні

Особливою верствою українського населення були діди-жебраки. Як свідчать історичні документи, ці люди виконували свої твори не просто з метою випросити милостиню. Вони утворювали своєрідні жебрацькі громади, які діяли за всіма законами напівтаємних братств (з певними умовами вступу та поведінки), подібно до кобзарських громад. їхній репертуар міг складатись із історичних пісень чи пісень-хронік, але вони також мали свої особливі пісні, які виконували, просячи милостиню. Ці пісні в народі та фольклористичній літературі 19 ст. називалися «просьбування» або «жебранки»:

Прошу тебе, отець-мати, Низьким уклоном, покірним словом, Даруй мені єдиную рубашечку, або убраннячко, На грішнеє моє тіло прикриваннячко, Прикрийте ж, отець-мати, моє грішне тіло, Щоб од буйного вітру воно не марніло, І од праведного сонечка не вгоряло, Од морозу не вимерзало, од дощу не вимокало, То так і вас прикриє Матір Божая чесним своїм омофором.

У них основний мотив — прохання допомоги: дати одяг, їжу чи хоч якісь гроші для існування, як правило, поєднувався з молитовними мотивами накликання добра і процвітання, прохання Божої милості на добродійних людей, що помагають жебракові:

Син єдиний, Ісус Христос правдивий! Зошли, Господи, ангела-хранителя у сей дом благочестивий!

Особливості побудови таких пісень полягають в тому, що вони, подібно до плачів, не мають силаботонічної структури, виконуються речитативом у супроводі музичного інструмента, що наближає їх виконання до дум. Така форма сприяє високому рівню їх імпровізації.

Заробітчанські та робітничі пісні

Нові соціальні умови, пов'язані з обезземеленням селян, що спричинили їх зубожіння, примушували шукати нових способів заробітку. Не маючи жодних засобів для існування, селяни покидали домівки і йшли найматися на роботу в промислові райони, де будівництво фабрик і заводів створювало нові робочі місця. У II половині 19 ст. постійним місцем заробітчанства стали Таврія і Бессарабія. Крім поміщицьких латифундій, там була велика кількість винокурень, смолокурень, цукроварень, ґуралень, шахт, тому туди тисячами збирались розорені селяни у надії заробити на шматок хліба. Сподівання на великі заробітки часто виявлялися марними: тяжка виснажлива праця забирала здоров'я, несправедливий розрахунок заганяв людей у ще більші злидні.

Заробітчанські пісні, що генетично та тематично пов'язані з бурлацькими, наймитськими, строкарськими, мають і свої особливості. Попри змалювання важких умов життя (праця з раннього ранку до пізньої ночі, напівголодне існування, ночівля у холодних бараках та ін.) з'являється тема виробничого каліцтва, започаткована окремими елементами вже у строкарських піснях. Нерідко траплялись і смертні випадки:

Засвистала машиночка        — Молотила машиночка,

Треба рано встати,    Молотила жито,

Вже десята годиночка         — Не їдного строкарика

Нема що снідати.        Затягнула, вбито...

Незвичні до роботи коло промислової техніки селяни замість того, щоб заробити, ставали каліками, нікому непотрібними, до кінця життя приреченими на поневіряння.

У заробітчанських піснях звучать й інші, більш традиційні теми: ностальгії за домом, душевні страждання від розлуки з милою, тривога за майбутнє, нарікання на гірку долю. Подекуди з'являються мотиви соціального протесту, що виявляється у руйнуванні заводських машин. Переконливим прикладом поєднання цих тем і мотивів є пісня «Ой чи воля, чи неволя»:

...— Соловейку сизокрилий,          А хазяїн його лає:

Скажи правду, де мій милий?        — Зачим, парень, в тебе роботи немає?

—      А твій милий на роботі         Як поїхав хазяїн із дому, У сахарному заводі!         Наробили хлопці лому,

—      Що він робить? — Роботає, Розпустили пару по заводу, Аж піт очі заливає.         Пішла слава по народу...

Подібні пісні пізнішого походження стали основою для виникнення робітничого фольклору. Такою перехідною ланкою між традиційною селянською лірикою і робітничими піснями є твори на зразок «Як наймали, вговоряли»:

Ой як наймали, вговоряли: Будем чаєм наповать. Ей, раз, два, люлі, Будем чаєм наповать, Ще й булками годовать. Ей, раз, два, люлі, Ще й булками годовать.

Ой як найняли ж, найняли, Хліба солі не дали (Рефрен). ...Ой як наварили буряків Для сезонних дураків (Рефрен).