Українська усна народна творчість - Мар'яна Б. Лановик

особливо підкреслена тема самотності, марності прожитого життя:

Та забіліли сніги, забіліли сніги...   Прости ж мене, брате, вірний

Ще й дібровонька. (2)  товаришу,

Та заболіло тіло бурлацькеє біле   Може, я умру. (2)

Ще й головонька. (2)    Зроби ж мені, брате, вірний товаришу,

Ніхто не заплаче по білому тілу    З клен-древа труну. (2)

По бурлацькому (2)      Поховай мене, брате, вірний товаришу,

Ні отець, ні мати, ні брат, У вишневім саду. (2)

ні сестриця,        У вишневім садочку, на жовтім пісочку

Ні жона його. (2)         Під рябиною... (2)

Бурлацькі пісні увібрали в себе багато рис пісень інших соціальних груп, але поетизація бурлаки як вільної людини, ліричні мотиви ностальгії за домівкою, скорботні картини смерті на чужині найбільше зближують їх із чумацькими піснями.

Наймитські пісні

Спорідненими за тематикою, ідейно-художнім пафосом є наймитські пісні, у яких теж домінує мотив невлаштованості життя, марності прожитих років у важкій праці на інших.

Наймитування як суспільне явище з'явилось після скасування кріпацтва 1861 р. Звільнені, але обкрадені реформою, збіднілі безземельні чи малоземельні селяни не мали іншого способу для прогодування сім'ї, як іти і найматися на роботу до поміщиків. У пошуках кращої долі вони вирушали до міста, наймались до господарів виконувати різного роду роботу. Тому в наймитських піснях звучать мотиви, подібні до бурлацьких: важка праця, від якої «піт очі заливає», за яку майже нічого не платять, хоч доводиться працювати навіть у неділю:

Вчора була суботонька,       Ой не біла, ой не біла, Сьогодні неділя; Та й не буде біла, Чом на тобі, наймиточку,     Бо не знає бідний наймит, Сорочка не біла?         Коли та неділя...

Поширені також мотиви туги за родиною, бажання швидше повернутися додому, нарікання на важкі умови життя (господарі погано годують, кладуть спати на підлозі, примушують працювати з досвіта до опівночі).

Але є ряд рис, якими наймитські пісні відрізняються від бурлацьких. На відміну від бурлаків, якими переважно були чоловіки, наймитами ставали і жінки. Вони наймалися покоївками, швачками, куховарками, пралями, а також до роботи в полі. Тому в цих піснях змальовується і трагічна доля жінки-наймички чи дівчини, відданої в найми батьками, що не можуть її прогодувати. Втомлена працею наймичка виливає свою тугу в уявній розмові з матір'ю, скаржиться на важке життя:

Ти думаєш, ненько, що я тут паную? Прийди, подивися, як я тут горюю. Ти думаєш, ненько, що я тут не плачу? За дрібними слізоньками роботи не бачу.  Ти думаєш, ненько, що тут гарно жити? Прийди, подивися, як гірко служити. Ні допити, ні доїсти, ні сісти спочити, Послідньому ледачому трудно догодити...

Думки про нещасне життя, почуття, викликані різними життєвими ситуаціями (заможні родичі відвернулись від бідної наймички; ніхто її не сватає, бо вона не має посагу; батьки, не маючи чим прогодувати, знову женуть в найми і т. п.) породжують мотив бажання померти.

Жіночі образи наймитських пісень зумовлюють у цій групі суспільної лірики посилення мотиву кохання, що наближає їх до родинно-побутових. Дівчина в наймах у вільну хвилину думає, де її милий, мріє про те, що, коли її посватають, їй більше не треба буде гнути спину на чужих людей. Зв'язок з родинною лірикою проявляється і у спільних мотивах із сирітськими піснями, бо саме сиротам найчастіше доводилося іти в найми. Сироті чи вдовиченку, крім важкої праці, знущання чужих людей, загрожувало те, що хазяїн міг віддати його у військо замість свого сина:

Ой при лузі та при березі зацвіла калина...

Не за кого піду я в солдати — за хазяйського сина!..

Тобто, як бачимо, є тематичні перегуки й з рекрутськими піснями. У таких творах особливо виразно звучать мотиви соціальної нерівності, роздумів над причинами станового розшарування селян, безправного становища малоземельних селян, для яких наймитування стало другою панщиною.

Особливо важким було становище строкарів — людей, що наймалися на службу до господаря чи поміщицької економії на певний термін («строк»), але одержували платню наперед, зобов'язуючись її за визначений час відробити. На це йшли селяни, яким загрожували забрати хату за несплату податків, чи з метою заробити грошей для відкупу сина від рекрутчини і т, п. Відмінність від звичайного наймитування (залежність від господаря, у якого наперед взяв гроші) спричинила появу строкарських пісень. У них основний акцент робився на закабаленому становищі строкаря, бідування якого можуть змінитися лише із завершенням терміну (а він часто тривав кілька років):

Ой матінко моя,          Ой матінко моя,

Тепер я не твоя,            Тепер я не твоя,

Тепер я вже того пана,        Хіба тоді твоя буду,

Що завдаток дано.     Як строку добуду.

Серед строкарських пісень є значна частина жіночих. Вони побудовані переважно у формі діалогу або звертання до матері, батька, в яких висловлюються почуття жалю, страху, тривоги, розпачу, нарікання: