Земля у рівновазі - Альберт Гор

Ще одна проблема сучасної структури проекту «Місія на Планету Земля» — це те, що ніхто ще не знає, що робити із величезним обсягом даних, які будуть щоденно надходити з орбіти. Ніхто й ніколи навіть не мріяв, з якою кількістю даних доведеться мати справу. Щоб допомогти упорядкувати та інтерпретувати ці дані, я запро­понував розробити комп'ютерну модель під назвою «Земля в циф­ровому виразі», спрямовану на побудову нової глобальної моделі клімату, яка повинна бути здатною до синтезу даних з кількох різ­них джерел, що не можуть бути поєднані в рамках існуючих моделей; до того ж комп'ютерна модель «Земля в цифровому виразі» поклика­на вчитися на своїх помилках, коли прогнози, побудовані на кліма­тичних спостереженнях, вводяться в комп'ютерну модель екологіч­них змін для того, щоб отримані результати можна було порівняти з тим, що відбувається насправді. Хоча всі глобальні моделі клімату мають серйозні обмеження, вони все ж дають нам найкраще, з мож­ливого на сьогодні, уявлення про ймовірну зміну клімату в майбут­ньому, і я вважаю, що цей новий підхід може суттєво вдосконалити якість і практичність моделей.

У зв'язку з безпрецедентним обсягом даних, може виникнути необ­хідність розосередити засоби їх збереження і обробки даних значно більш широко. Більшість експертів у Сполучених Штатах і Японії сьогодні переконані у суттєвих перевагах архітектури комп'ютер­ної системи, відомої, як паралельна обробка даних. Комп'ютери паралельної дії безперечно гратимуть ключову роль в «Місії на Планету Земля». Ці комп'ютери цінні також тим, що створюють метафору, яка, на мою думку, особливо корисна для з'ясування того, яким чином вирішити завдання зі збору й обробки величезних маси­вів даних і яким чином у процесі цього змінити свідомість і погляди людей всього світу щодо проблем довкілля.

Потужність комп'ютерів паралельної дії походить від їхньої здатності обробляти інформацію не в єдиному центральному про­цесорі, а в менших, не таких потужних процесорах, розосереджених в полі пам'яті комп'ютера в тих місцях, де безпосередньо зберігаєть­ся інформація. У багатьох випадках природна перевага цієї архі­тектури є суттєвою: комп'ютер витрачає менше часу та енергії на відбір неопрацьованих даних з пам'яті, їх подальшу передачу на потужний центральний процесор, очікування їх обробки, потім зно­ву перенос й запис оброблених даних назад у пам'ять, де вони збе­рігаються. Обробляючи окремо на місці кожну невеличку частину даних, можна одночасно обробляти набагато більшу кількість даних, які потім передаються лише один раз, а не двічі, з пам'яті до центрального процесора.

Якщо обміркувати цей підхід у найзагальніших термінах, то стає очевидним, що демократія як політична система і капіталізм як економічна система працюють за тим же принципом і мають ті ж природні переваги завдяки властивому їм способу обробки інфор­мації. За капіталізму, наприклад, люди, що вільно купують і про­дають товари і послуги відповідно до індивідуальної оцінки недо­ліків і переваг кожної альтернативи, справді обробляють відносно обмежений обсяг інформації, але роблять це швидко. І коли мільйо­ни обробляють інформацію одночасно, результатом стають надзви­чайно ефективні рішення щодо попиту і пропозиції в рамках всієї економіки в цілому. На відміну від цього комунізм намагався пере­давати всю інформацію про попит і пропозицію до єдиного потуж­ного центрального процесора. Вимушена оперувати з дедалі більш складною інформацією, система виявила свою внутрішню неспро­можність впоратися з нею, що призвело до її руйнування і колапсу самої ідеї, на якій вона базувалася.

Так само представницька демократія діє на засадах все ще революційного припущення, що найкращим чином народ може приймати політичні рішення про своє майбутнє, надавши можливість всім своїм громадянам обробляти політичну інформацію, що має від­ношення до їхнього життя, а потім вільно висловити свою думку, щоб переконати інших і проголосувати самому за свій вибір, який потім поєднується з голосами мільйонів інших людей, щоб виробити спільне рішення щодо функціонування системи як цілого. Інші різ­новиди влади з централізованою системою прийняття рішень нерід­ко зазнавали невдач через те, що вони буквально не «знають» що вони самі або їхні громадяни роблять.

На жаль, ми сьогодні й досі ігноруємо цю надзвичайно важливу істину при розробці проекту «Місія на Планету Земля». Сучасний проект передбачає передачу всіх даних до кількох великих центрів, де вони будуть оброблені; потім результати якось будуть втілюватися у політиці, що буде поширюватися по всьому світу. Існує сподівання, що ця програма зрештою допоможе змінити погляди і дії людей у всьому світі таким чином, щоб зберегти глобальне довкілля.

Альтернативний підхід або архітектура, яку я рекомендую, полягає в тому, щоб розосередити засоби збирання й обробки інформації шляхом їх паралельної дії у всьому світі, підключивши до цієї робо­ти учнів і вчителів в кожній країні. Таким чином частина важливої роботи може бути виконана значно швидше і набагато ефективні­ше, а згодом ми зможемо працювати над тим, щоб модернізувати і вдосконалювати засоби обробки інформації в кожному окремому місці. Крім того, ми повинні створювати екологічні навчальні цент­ри та центри з оцінки й випробовування технологій у тих регіонах (особливо у країнах «третього світу»), де особливо потрібні заходи з оздоровлення довкілля і передача технологій від Заходу.

При обговоренні інформації та її значення варто також пам'ята­ти, що деякі корисливі циніки намагаються затемнити головні пи­тання, дезінформуючи населення щодо стану довкілля. Вугільна промисловість, зокрема, витрачає великі кошти на широкомасш­табні рекламно-пропагандистські кампанії на телебаченні, радіо і в пресі, щоб переконати американців, що глобальне потепління не складає ніякої проблеми. Документи, що потрапили до мого офісу з Національної вугільної асоціації, виявляють всю глибину цинізму цієї кампанії. Наприклад, у меморандумі щодо стратегії кампанії зазначено, на кого слід орієнтувати свою пропаганду: «Найбільш сприятливо сприймають такі заяви чоловіки старшого віку, малоосвічені, які мають великі родини і не займаються зазвичай актив­ним пошуком інформації... ще одна можлива ціль — молоді жінки з малозабезпечених родин, які ймовірно послаблять свою підтримку ідеї запровадження федерального законодавства після ознайомлен­ня з новою інформацією про глобальне потепління. Ці жінки дуже добре сприймають рекламу в журналах».

Щоб протистояти подібним галузевим інтересам, треба поклада­тися на здатність більш освічених громадян розпізнавати суть такої пропаганди. Економічні та політичні ставки у цій битві такі високі, що це викликатиме запеклі пропагандистські атаки.

Головним, звичайно, буде усвідомлення громадськістю того, на­скільки серйозною є небезпека для глобального довкілля. Ті, хто кровно зацікавлений у збереженні статус-кво, можливо продовжу­ватимуть спроби задушити будь-які суттєві зміни, доки достатня кількість громадян, які турбуються про стан екологічної системи, не будуть готові висловити вголос свої погляди та примусити своїх політичних лідерів діяти для відновлення рівноваги на Землі.

Висновки

Життя — це завжди рух та зміна. Підживлювані