На лезі клинка - Джо Аберкромбі
— Але ж він справжнісінький йолоп! — випалив капітан.
— Ну, — і Джезаль з полегшенням зауважив, як кутик вуст Арді вигнувся у хитрій посмішці, — що правда, то правда. Прогуляємось?
Вона схопила його під руку, перш ніж він зміг відповісти, і потягла дорогою у напрямку Алеї Королів. Джезаль дозволив вести себе повз наляканий, розгніваний і схвильований люд.
— То це правда? — спитала вона.
— Що саме?
— Що мерсерам кінець?
— Схоже на те. Твій старий друг Занд дан Глокта був у самій гущі подій. Він непогано впорався, як для каліки.
Арді опустила очі.
— Каліка не каліка, а відносини з ним краще не псувати.
— Це точно, — Джезаль згадав нажахані очі Салема Ревса, які з розпачем дивилися на нього, перш ніж розчинитись у пітьмі проходу. — Краще не псувати.
Зависла мовчанка, але прогулюватися проспектом це не заважало. Йому подобалось з нею гуляти. Здавалося, більше не мало значення, вибачиться хтось чи ні. Крім того, вона, мабуть, все ж була права щодо фехтування, принаймні до певної міри. Арді наче прочитала його думки.
— Як там твоє фехтування? — поцікавилась вона.
— Непогано. А твоє пияцтво?
Вона здійняла темну брову.
— Просто прекрасно. Якби щороку проводили Турнір з випивки, я би швидко здобула визнання публіки.
Джезаль розсміявся, поглядаючи на неї, і вона усміхнулася у відповідь. Така кмітлива, така дотепна, така безстрашна. Така, до дідька, вродлива. Джезаль замислився, чи є десь на світі ще одна така дівчина. Якби тільки у неї була правильна кров, подумав він, і трохи грошей. Багато грошей.
Спосіб утечі
ідкрийте двері, в ім'я Його Величності! — загримів лейтенант Джеленгорм втретє, гупаючи у дерев'яні двері дужим кулаком.«Ну і телепень. Чому здорованям завжди бракує клепки? Мабуть, вони надто часто покладаються на фізичну силу, от їхні мізки і зсихаються, як сливи на сонці».
Штабом Гільдії мерсерів слугувала величезна будівля на шумній площі недалеко від Аґріонта. Навколо Глокти і його озброєного конвою вже зібралася нічогенька юрба глядачів: цікаві, перелякані, захоплені. І вони все прибували. «Схоже, вони чують кров».
Нога Глокти палала від поспішної ходи, хоча він сумнівався, що заскочив мерсерів прямо-таки зненацька. Інквізитор нетерпляче поглянув на озброєних вартових, на замаскованих практиків, на незворушного Фроста, на молодого офіцера, котрий гримав у двері.
— Відкривайте...
«Годі цих дурниць».
— Гадаю, вони почули вас, лейтенанте, — твердо промовив Глокта, — але вирішили не відповідати. Чи не могли б ви, будьте такі ласкаві, просто вибити двері?
— Що? — Джеленгорм вирячився на нього, а тоді на масивні, міцно замкнені подвійні двері. — Як я...
До дверей проштовхнувся практик Фрост. Пролунав оглушливий тріск дерева, коли він своїм кремезним плечем врізався у половинку дверей, і вона, зірвавшись із петель, гримнула на підлогу.
— А ось так, — пробурмотів Глокта, проходячи у пройму, зверху якої все ще летіли тріски.
Приголомшений Джеленгорм рушив за ним, а десь позаду тупотіла дюжина озброєних солдатів.
Коридор попереду перегородив розлючений клерк.
— Ви не можете просто... ох! — скрикнув він, коли Фрост зніс його з дороги і припечатав обличчям об стіну.
— Заарештуйте його! — наказав Глокта, махнувши палицею в бік ошелешеного клерка.
Один із солдатів грубо схопив клерка руками у латних рукавицях і пожбурив сторч головою на вулицю. Крізь вибиті двері ринули практики з важкими палицями в руках, їхні очі під масками палали люттю.
— Заарештуйте всіх і кожного! — крикнув Глокта через плече, з усіх сил шкутильгаючи по коридору за широкою спиною Фроста вглиб будівлі.
Через відкриті двері Глокта побачив купця у барвистій мантії, зі спітнілим обличчям, який відчайдушно кидав у вогонь документ за документом.
— Схопити його! — заволав Глокта.
Пара практиків метнулася в кімнату і почала лупцювати чоловіка палицями. Він із криком впав додолу, перевернувши стіл і скинувши стос Гросбухів. Розкидані папери і гарячий попіл злітали у повітря з кожним змахом палиць.
Глокта поспішив вперед, наслухаючи, як будівлею ширяться крики й удари. Усе навколо пахло димом, потом, страхом.
«Всі виходи під вартою, але в Каулта може бути таємний спосіб втечі. Він верткий тип. Будемо сподіватися, що ще не пізно. Чорт би побрав мою ногу І Тільки би ми не запізнилися...»
Хтось вчепився Глокті в плащ, він ахнув і скривився від болю.
— Допоможіть мені! — заверещав чоловік. — Я не винен!
На його пухкому обличчі була кров, а пальці вчепилися у одяг Глокти, загрожуючи кинути його на підлогу.
— Заберіть його геть! — закричав Глокта, слабко відбиваючись від нього палицею і хапаючись за стіну, щоб не впасти.
Один із практиків підскочив і огрів чоловіка палицею по спині.
— Я зізнаюсь! — заскиглив купець, коли палиця здійнялась ще раз, а тоді вгатила його по голові.
Практик вхопив зомліле тіло під пахви і потягнув назад до дверей. Глокта поспішив вперед, пліч-о-пліч з враженим лейтенантом Джеленгормом. Вони дійшли до широких сходів, і Глокта зміряв їх лютим поглядом.
«Мої одвічні вороги — вони завжди мене випереджають».
Він дерся сходами нагору, як тільки міг, махнувши вільною рукою практику Фросту йти вперед. Повз них протягли приголомшеного купця, котрий, вистукуючи підборами об сходи, кричав щось про свої права.
Глокта послизнувся і ледь не розпластався, але хтось підхопив його під лікоть і втримав. Це був Джеленгорм, на широкому, чесному обличчі котрого все ще був розгублений вираз.
«Отже, і зі здорованів може бути користь».
Молодий офіцер допоміг йому піднятися до кінця сходів. Глокта не мав сили йому відмовити.
«Та й навіщо? Людина повинна знати свої межі. Нема нічого шляхетного в тому, щоб розпластатись на підлозі. Хіба мені про це не знати?»
Нагорі містилася простора приймальня, підлогу якої вкривав пишний килим, а стіни прикрашали барвисті гобелени. Перед великими дверима стояло двоє вартових зі шпагами напоготові і в лівреях Гільдії мерсерів. Фрост дивився на них, міцно стиснувши кулаки. Піднявшись на сходовий майданчик, Джеленгорм дістав власний клинок і виступив наперед, ставши пліч-о-пліч з альбіносом. Глокта не міг втриматись від посмішки.
«Без'язикий кат і цвіт лицарства. Рідкісне поєднання».
— Я маю ордер на арешт Каулта, підписаний самим
